Хорошу людину завжди поважають. Хай вона тільки відкриється людям своєю доброю гранню - завжди про це пам'ятатимуть. Хочу розказати про одну скромну трудівницю села.

По сніговій пороші спішить, дрібоче жінка. Ранок тільки кинув денні відблиски на землю, а вона вже в дорозі. Чи ж то не можна вирушити пізніше якимось транспортом? "А, поки знайду попутню машину, то і в Яблунівці буду". - і стелиться під ноги стежина, і снуються думки.

Може, вона теж уявляла себе в просторій клініці, а не тут, серед засніжених просторів. І все-таки доля закинула туди, куди вона, її знання найбільше потрібні - в село. "Вибрала собі таку неспокійну професію - фельдшера. Ось за думками і не помітила, як дорога кінчилась. Тепер забрати всі ліки потрібно, хоч би були ті, які потрібні, бо позамітає дороги і коли вже вибереться сюди знову".

Давно прийшла Михайлина Гнатівна Заплацінська в село Жнибороди. Вже 15 весен прошуміло з того часу. Ті, кому сьогодні по 15-17, запам'ятали її добрі руки змалку. Люди інакше про неї не кажуть, як "наша лікарка", а в цих словах повага і любов.

Робочий день сільського фельдшера ненормований. Зранку в амбулаторії приймає людей, а потім ще відвідує в селі хворих. Де бабуся старенька захворіла, чи дитина - принесе ліки, послухає, а якщо тяжко хворий, то потурбується, щоб до лікарні відправити. А ще ж треба і в дитсадок заглянути, і в школу, і в крамницю - всюди, де потрібне око фельдшера. А скільки разів, бувало, чує вночі стукіт у вікно: комусь потрібна допомога. І не вагаючись, не думаючи про те, що ніч - відпочинок, спішить Михайлина Гнатівна на допомогу людині.

В неї така неспокійна професія, і в чоловіка теж - Володимир Миколайович - шофер. І не раз коротають вони разом ночі в дорозі з хворими.

Хороша людина наш фельдшер, щира, відверта. Не тільки фізичні хвороби довіряють лікувати їй люди. а й духовні - розказують про свої болі, тривоги, діляться і радістю, і горем. І вона кожного заспокоїть, щось порадить.

А в дні відпочинку Михайлину Гнатівну знову можна бачити серед людей.

Спасибі їй за турботи, за повні неспокою дні і ночі.