Статті

Бучаччина-Усі села

Село Цвітова Бучацького району

Село Цвітова Бучацького району Тернопільської області



Коротка інформація про село

ЦВІТОВА — село в Бучацькому районі. Центр сільради. Розташоване на берегах р. Вільховець, за 7 км від райцентру і 6 км від найближчої залізничної станції Пишківці. Населення 655 осіб (2007).

Перша писемна згадка - 1785. Діяли товариства «Просвіта», «Луг», «Січ», «Сільський господар», «Хліборобський вишкіл молоді», кооператива.

Є церква Введення в Храм Пресвятої Богородиці (1888, дерев’яна), каплиця (1993, мурована). Встановлено 2 пам'ятні хрести на честь скасування панщини, пам'ятний знак до 2000-ліття Різдва Христового, насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992). Працюють ЗОШ 1 ступеня, клуб, бібліотека, дошкільний заклад, ФАП, ПАП «Цвітова», торговий заклад.

Б. Мельничук, В. Уніят.

Джерело:
Тернопільський енциклопедичний словник, т. 3, Тернопіль, 2008.



Фотогалерея

Село Цвітова - Village Tsvitova - Wies Ćwitowa
світлин — 8


Цвітова із супутника

або дивіться збільшену мапу на сайті www.maps.google.com

[Інф.: 27.07.2008. Оновл.: 13.08.2012]

Село Соколів Бучацького району

Село Соколів Бучацького району Тернопільської області



Коротка інформація про село

СОКОЛІВ — село в Бучацькому районі. Центр сільради. Розташоване на берегах р. Золота, за 16 км від райцентру і найближчої залізничної станції Бучач. Населення 1890 осіб (2007).

Перша писемна згадка — 1462. Діяли «Просвіта», «Луг», «Сільський господар», «Рідна школа», «Відродження» та інші товариства, кооператива. 1970 зі села в Музей архітектури до м. Львів перевезена церква св. Миколая (17 ст.).

Є церкви Успіння Пресвятої Богородиці (1846) і св. Миколая (1999), 3 каплички. Споруджено пам'ятники воїнам-односельцям, загиблим у німецько-радянській війні (1965), Лесі Українці, Т. Шевченку (2000), насипано символічну могилу полеглим «за віру Христову та волю народу» (1996), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини (кін. 19 ст.). Працюють ЗОШ 1-3 ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, дільниця ветеринарної медицини, ЗАТ «Берізка», ПАП «Соколів», підприємство комунально-господарських послуг, 6 торгових закладів.

У Соколові народилися вчений, громадський діяч А. Король, громадський діяч, меценат В. Панькевич, громадсько-політичний діяч, історик В. Федорончук, лікар, громадський діяч П. Тимощук.

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, є пам'ятка природи Соколівський дуб.

Г. Григоришин видала книги «Село Соколів: минувшина і сьогодення» (1998), «Духовно-патріотична спадщина Соколова» (2003).

В. Мацькевич, В. Уніят.

СОКОЛІВСЬКИЙ ДУБ — вікове дерево, ботанічна пам'ятка природи місцевого значення. Зростає поблизу села в квадраті 4, вид. 7 Золотопотіцького лісництва Бучацького держлісгоспу в межах лісового урочища «Соколів». Оголошений об'єктом природно-заповідного фонду рішенням виконкому Тернопільської обласної ради №131 від 14.03.1977. Перебуває у віданні Тернопільського обласного управліня лісового господарства. Площа 0,02 га. Під охороною — дуб черещатий віком понад 400 років, діаметром 166 см і висотою 30 м, має науково-пізнавальну та естетичну цінність.

І. Бай.

Джерело:
Тернопільський енциклопедичний словник, т. 3, Тернопіль, 2008.



Історія села

Галина ГРИГОРИШИН. Село Соколів: минувшина і сьогодення

Галина ГРИГОРИШИН

Село Соколів: минувшина і сьогодення

Книга присвячена всім тим, хто творив історію села Соколова, починаючи від найдавніших часів і до сьогодення

Галина ГРИГОРИШИН. Духовно-патріотична спадщина Соколова

Галина ГРИГОРИШИН

Духовно-патріотична спадщина Соколова

Ця книга вважається унікальним історичним дослідженням церковного життя Соколова від 1773 р. і до наших днів

Марія ТИМОШІВ (керівник групи)

СЕЛО СОКОЛІВ: ІЗ МИНУЛОГО ДО СЬОГОДЕННЯ (На конкурс районного етапу історико-географічної експедиції учнівської молоді)



Соколів із супутника

або дивіться збільшену мапу на сайті www.maps.google.com

[Інф.: 2007-2009. Оновл.: 10.01.2013]

Село Трибухівці Бучацького району

Село Трибухівці Бучацького району Тернопільської області



Коротка інформація про село

ТРИБУХІВЦІ — село в Бучацькому районі. Центр сільради. 1961-91 називалося Дружба. При Трибухівцях є хутори Заниво та Поперечки, приєднано х. Завадина; хутори Верховина, Довговина, Кут виведені з облікових даних у зв'язку з переселенням мешканців. Розташоване на лівому березі р. Вільховець, за 5 км від райцентру і 2 км від найближчої залізничної станції Пишківці. Населення 4232 особи (2007).

Відоме від 16 ст. 1672 згадане в щоденнику У. Вердума. Діяли «Просвіта», «Луг», «Сокіл», «Сільський господар» та інші товариства.

Є церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці (16-17 ст., дерев’яна), св. Параскеви (1847, відбудована 1994, кам’яна) та Успіння Пресвятої Богородиці (1926, мурована), костьол Неустанної Помочі Божої Матері (1936, відбудований в 1990-их), 5 капличок. Споруджено пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1970, реконструйований 1984), на могилі воїна ЧА В. Грамоти (1979), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини (відновлений 1991). Працюють ЗОШ 1-3 ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, дільнична сімейна лікарня, аптека, дошкільний заклад, відділення зв'язку, фермерські господарства, 10 торгових закладів; у селі розташоване центральне приміщення Бучацького аграрного коледжу.

У Трибухівцях народилися композитор, педагог В. Багрій, поет, публіцист, громадський діяч І. Балюк, громадський діяч М. Головач, архітектор М. Нетриб'як; проживала Герой соціалістичної праці ланкова О. Мокій.

С. Страшків видала книгу «Трибухівці. Минуле і сьогодення» (Івано-Франківськ, 2004).

В. Уніят, Г. Яворський.

Джерело:
Тернопільський енциклопедичний словник, т. 3, Тернопіль, 2008.



Книга про село

Стефанія СТРАШКІВ. Трибухівці: минуле і сьогодення (2004 р.)

Стефанія СТРАШКІВ

Трибухівці: минуле і сьогодення

З цієї невеличкої книжечки читач довідається про село Трибухівці, яке розташоване у південно-східній частині Тернопільської області на схід від міста Бучача

завантажити книгу з торрент-толоки «Гуртом»
(формат: pdf, розмір файла: 30 MB)

завантажити книгу з електронної бібліотеки ТОУНБ
(формат: pdf, розмір файла: 31.124 MB)



Трибухівці із супутника

або дивіться збільшену мапу на сайті www.maps.google.com

[Інф.: 27.07.2008. Оновл.: 10.01.2013]

Село Сокілець Бучацького району

Село Сокілець Бучацького району Тернопільської області



Коротка інформація про село

СОКІЛЕЦЬ — село в Бучацькому районі. Підпорядковане Миколаївській сільраді. Розташоване на правому березі р. Стрипа, за 25 км від райцентру і найближчої залізничної станції Бучач. Населення 268 осіб (2007).

Відоме від 14 ст. Діяли «Просвіта», «Луг» та інші товариства, кооператива.

Є церква Покрови Божої Матері (1635, дерев’яна; збудували монахи). У церкві є старовинне Євангеліє (куплене 1631, про що свідчить напис на ньому; повторно оправлене 1850 і 1935 рр.). Насипано могилу Невідомому солдатові (1985). Працюють ЗОШ 1 ступеня, клуб, бібліотека, ФАП, торговий заклад.

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту; є пам'ятки природи — Сокілецька колонія чапель та Сокілецькі водоспади.

В. Гладун, Й. Свинко, В. Уніят.

СОКІЛЕЦЬКА КОЛОНІЯ ЧАПЕЛЬ — зоологічна пам'ятка природи місцевого значення. Розташована поблизу села в квадраті 71, вид. 20, 21, 27 Язловецького лісництва Бучацького держлісгоспу в межах лісового урочища «Язловець». Оголошена об'єктом природно-заповідного фонду рішенням виконкому Тернопільської обласної ради №131 від 14.03.1977. Перебуває у віданні Тернопільського обласного управління лісового господарства. Площа 7 га. Під охороною — колонія сірих чапель, яка існує близько 80 р.

І. Леньків.

СОКІЛЕЦЬКІ ВОДОСПАДИ — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення. Розташована поблизу села в квадраті 75, вид. 1 Язловецького лісництва Бучацького держлісгоспу в межах лісового урочища «Язловець», у долині потічка, що починається із джерела в селі. Оголошена об'єктом природно-заповідного фонду рішенням виконкому Тернопільської обласної ради №131 від 14.03.1977. Перебуває у віданні Тернопільського обласного управління лісового господарства. Площа 1 га. Під охороною — каскад водоспадів, що мають наукову, естетичну і пізнавальну цінність.

І. Леньків.

Джерело:
Тернопільський енциклопедичний словник, т. 3, Тернопіль, 2008.


Покровська церква у с. Сокілець Бучацького району збудована в 1671 році коштом Брацлавського воєводи Яна Потоцького на місці давнішої монастирської, яку разом із монастирем знищили кримські татари.

Церква дерев'яна, тризрубна, поставлена на кам'яному цоколі. Складається з майже квадратної в плані нави, до якої із заходу і сходу примикають теж майже квадратні, але менші за розмірами зруби бабинця і вівтарної частини. Всі зруби основної висоти. Піддашшя навколо споруди опирається на дерев'яні стовпчики. Дах над центральним об'ємом увінчаний маківкою.

(стор. 85)

Богдан АНДРУШКІВ.

Джерело:
збірка «Гріхи наші», Матеріальна краса духовності на Тернопіллі, Т. «Лілея», 1997.



Сокілець із супутника

або дивіться збільшену мапу на сайті www.maps.google.com

[Інф.: 28.07.2008. Оновл.: 13.08.2012]

Село Стінка Бучацького району

Село Стінка Бучацького району Тернопільської області



Коротка інформація про село

СТІНКА — село в Бучацькому районі. Центр сільради, якій підпорядковані с. Млинки і х. Медведівці. Розташоване на лівому березі р. Дністер і Баришка за 24 км від райцентру і найближчої залізничної станції Бучач. Населення — 2249 осіб (2007).

Перша писемна згадка — 1453. Від 1797 діяла дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці, 1921 збудовано мурований храм; на подвір'ї церкви — хрест до 1000-ліття хрещення Русі, 2 могили священиків. 1928 відкрито Народний дім. До 1939 діяли «Просвіта», «Луг» та інші товариства, читальні «Просвіти» й ім. Качковського, Братство тверезості, аматорський гурток, дитячий хор, гурток «Сільського господаря», землеробський вишкіл молоді, секція господинь.

2000 на кошти уродженця села І. Федоріва споруджено греко-католицьку каплицю, є фігура Богородиці (2002). Споруджено пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1978), пам'ятник Борцям за волю України (1992), встановлено погруддя Т. Шевченка (1996). 2005 реконструйовано молитовний дім ХВЄ.

Серед відомих жителів: о. Я. Гавацький, який зініціював реконструкцію церкви, побудову Народного дому, читальні, кооперативи і кредитівки; М. Шастків — провідник «Лугу», самодіяльний режисер і актор, диригент місцевого хору, скрипаль, П. Мельник — д-р агрономії, бібліотекознавець, культурно-громадський діяч. Під час 2-ї світової війни багато жителів села еміґрувало за кордон, серед них М. Боєчко, І. Федорів, І. Франів, М. Шмігельський - нині діячі українських громадських організацій Канади. У Стінці народилися заслужений майстер народної творчості України М. Варениця, поетка, публіцист Н. Степула, фотомайстер С. Червінський, громадсько-політичний діяч Г. Яворський.

Поблизу села збереглися залишки поселення трипільської культури (3 тис. до Р. Х.) і Стінківського давньоруського городища (12-13 ст.); на околиці села є унікальний ранньохристиянський печерний храм. Працюють ЗОШ 1-3 ступенів, дошкільний заклад, Будинок культури, бібліотека, лікарська амбулаторія, млин, 2 пилорами, відділення зв'язку, ветеринарна аптека, перукарня та мережа торгових закладів.

Н. Гринчишин.

ПЕЧЕРНИЙ РАННЬОХРИСТИЯНСЬКИЙ ХРАМ — святилище, культова споруда у травертиновій скелі.

Розташований серед грабового лісу в нижній частині крутого лівого схилу р. Дністер на висоті 15-20 м над поверхнею води в річці. Вхід до храму — біля підніжжя скелі у невеликому ґроті карстового походження: довжина — 3 м, ширина — 2 м, висота — 1 м. У його стелі є отвір шириною близько 1,5 м, через який можна потрапити до штучно утвореного приміщення на 2-у ярусі — християнського храму, вирубаного у травертинах. Храм має форму неправильної трапеції: довжина найдовшої стінки — 8 м, ширина — 9 м, висота — 4 м. У центрі східної стіни — квадратний вівтар, заглиблений у породу на 3 м зі зображенням посередині солярного знаку у вигляді свастики діаметром 30 см. На північній стінці зображено хрест із розширеними кінцями, на східній — хрест із додатковими елементами у вигляді косих ліній вгорі та внизу, на південній(?) — стилізоване зображення звіра у стрибку довжиною 30 см. На кожній стіні зображено знаки у формі петлі, решітки, прямокутника, латинських і кириличних літер. Біля нижнього ґрота знайдені фраґменти гончарного посуду з орнаментом у вигляді прямих ліній періоду Київської Русі. Це свідчить, що християнський храм функціонував уже в 12-13 ст.

Наявність солярних геометричних знаків і докириличних письмен вказує на те, що храм виник, можливо, значно раніше, ще за часів язичництва, тобто до офіційного прийняття християнства на Русі.

О. Волік, Й. Свинко, Г. Яворський.

СТІНКІВСЬКЕ ДАВНЬОРУСЬКЕ ГОРОДИЩЕ — залишки старовинного укріпленого поселення на околиці села. Археологічна пам'ятка місцевого значення (рішення виконкому Тернопільської обласної ради №147 від 22.03.1971). Розташоване в урочищі «Городище», на високому мисі, омитому з півночі, заходу та півдня глибоким яром р. Бариш (лівий берег), зі сходу — потічком Жванець (правий берег), що впадає в річку. Трикутна площа близько 4,5 га.

На поверхні та в розвіданих шурфах зібрано багато уламків кераміки 12-13 ст., знайдено енколпіоніз давньоруськими написами і фраґмент скляного браслета. Городище обстежене: 1975 — експедиція ТОКМ під керівництвом І. Ґерети, 1988 — М. Ягодинської.

Г. Яворський.

Джерело:
Тернопільський енциклопедичний словник, т. 3, Тернопіль, 2008.



Стінківські легенди

Записав 1965 р. П. МЕДВЕДИК у с. Космирин Бучацького р-ну від Д. КАРАЧА, 67 р.

Відлюдник Магдюк

Записав 1980 р. П. МЕДВЕДИК у х. Глибока Бучацького р-ну від О. ДОРОГОГО, 66 р.

Чому скасували панщину?



Стінка із супутника

або дивіться збільшену мапу на сайті www.maps.google.com

[Інф.: 26.07.2008. Оновл.: 13.08.2012]

Село Сновидів Бучацького району

Село Сновидів Бучацького району Тернопільської області



Коротка інформація про село

СНОВИДІВ — село в Бучацькому районі. Центр сільради. До Сновидова приєднано хутори Кутасівка та Млинки. Розташоване на лівому березі р. Дністер, за 25 км від райцентру і найближчої залізничної станції Бучач. Населення 1946 осіб (2007).

Перша писемна згадка — 1457. Діяли «Просвіта», «Луг», «Сільський господар» та інші товариства, кооператива. Під час німецько-фашистської окупації гітлерівці спалили 60 будинків.

Є церква Покрови Пресвятої Богородиці (1997, кам’яна), фігура Божої Матері (2000). Споруджено пам'ятник воїнам ЧА (1969), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1996), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини. Працюють ЗОШ 1-3 ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, краєзнавчий музей, млин, пилорама, цегельний завод, камінний кар'єр, торговий заклад.

У Сновидові народився громадський діяч І. Панькуш, проживали художник, мистецтвознавець, поет С. Гординський, історик, філософ, публіцист М. Шлемкевич.

На околиці села є Сновидівське родовище пісковику. Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту.

М. Лисик, В. Уніят, Г. Яворський.

СНОВИДІВСЬКЕ РОДОВИЩЕ ПІСКОВИКУ — природне скупчення корисної копалини. Розташоване на правому березі р. Стрипа, на західній околиці села, за 24 км на південний захід від м. Бучач. Обстежене 1985 ДГП «Західукргеологія». Пісковик кварцовий, середньої потужності 4 м, придатний для виробництва бутового каменю. Запаси складають 15 тис. м3. Нині родовище не розробляють.

В. Кітура, М. Сивий.

Джерело:
Тернопільський енциклопедичний словник, т. 3, Тернопіль, 2008.



Вірші про Сновидів

Роман ЛУБКІВСЬКИЙ

СНОВИДІВ

Степан ПОМАЗАНСЬКИЙ

МОЄ СЕЛО
СНОВИДІВ



Село із супутника

або дивіться збільшену мапу на сайті www.maps.google.com

[Інф.: 2007-2009. Оновл.: 13.08.2012]

Село Старі Петликівці Бучацького району

Село Старі Петликівці Бучацького району Тернопільської області



Коротка інформація про село

СТАРІ ПЕТЛИКІВЦІ — село в Бучацькому районі. Центр сільради, якій підпорядковане с. Білявинці. Розташоване на правому березі р. Стрипа, за 10 км від райцентру і 7 км від найближчої залізничної станції Пишківці. Населення 1065 осіб (2007).

Перша писемна згадка — 1467. Діяли «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Луг» та інші товариства, кооператива. До 1971 функціонував сирзавод.

Є церква св. Димитрія (1991, мурована), костьол, капличка з фігурою Матері Божої. Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967), насипано символічні могили Борцям за волю України (1993) і на місці перезахоронення вояків УПА (1996). Працюють ЗОШ 1-2 ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торговий заклад.

У Старих Петликівцях народився релігійний діяч, меценат І. Лотоцький. Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки західно-подільської групи скіфського часу, черняхівської і давньоруської культур.

М. Бігус, В. Уніят.

Джерело:
Тернопільський енциклопедичний словник, т. 3, Тернопіль, 2008.



Старі Петликівці із супутника

або дивіться збільшену мапу на сайті www.maps.google.com

[Інф.: 27.07.2008. Оновл.: 13.08.2012]

Село Скоморохи Бучацького району

Село Скоморохи Бучацького району Тернопільської області



Коротка інформація про село

СКОМОРОХИ — село в Бучацькому районі. Центр сільради. Розташоване над р. Стрипа, за 18 км від райцентру і найближчої залізничної станції Бучач. Населення 1199 осіб (2007). Перша писемна згадка — 1439. Діяли «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Сільський господар» та інші товариства, кооператива.

Є церква св. Димитрія (1887, кам’яна, перебудована 1938). Встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини, два хрести на місці поховань німецьких та угорських солдатів (1944), насипано символічну могилу з фігурою Божої Матері (1995). Працюють ЗОШ 1-2 ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, ПП «Зоря», туристично-оздоровчий комплекс «Лісовий» та оздоровчий табір «Лісовий дзвіночок», торгові заклади.

У Скоморохах народилися інженер, громадський діяч Р. Галібей, громадсько-політичний і культурний діяч І. Красножоний.

Поблизу С. виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту. Є пам'ятка природи місцевого значення — Скелі семи джерел.

Б. Мельничук, І. Феськів.

Джерело:
Тернопільський енциклопедичний словник, т. 3, Тернопіль, 2008.



Вірші про Скоморохи

Володимир ВИХРУЩ

У СКОМОРОХАХ

Михайло ФЕСЬКІВ

ПРИЇЖДЖАЙТЕ В СКОМОРОХИ

Богдан ЧЕПУРКО

СКОМОРОХИ



Фотогалерея

Село Скоморохи - Village Skomorokhy - Wies Skomorochy
світлин — 15


Скоморохи із супутника

або дивіться збільшену мапу на сайті www.maps.google.com

[Інф.: 2007-2009. Оновл.: 13.08.2012]

Село Сороки Бучацького району

Село Сороки Бучацького району Тернопільської області



Коротка інформація про село

СОРОКИ — село в Бучацькому районі. Центр сільради. 1921-39 поблизу Сороків був х. Кольонія. Розташоване за 7 км від райцентру і найближчої залізничної станції Бучач. Населення 1285 осіб (2007).

Перша писемна згадка — 1457. Діяли «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Луг», «Рідна школа» та інші товариства, кооператива.

Є церква св. Параскеви (1887, реконструйована 2000), капличка. Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1980), насипано символічні могили Борцям за волю України (1991) і на місці загибелі вояка УПА П. Худика, збереглися липи, посаджені на честь скасування панщини. Працюють ЗОШ 1-2 ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торговий заклад.

У Сороках народилися громадський діяч, диригент В. ВАСИЛИК, науковці М. і О. ВАСИЛИКИ, громадський діяч, меценат Д. ВАСИЛИК-ВАСИЛЬЧЕНКО, скульптор М. ВИТЯГЛОВСЬКИЙ, лікар, громадська діячка Г. НОСКОВСЬКА-ГІРНЯК, проживали релігійний і громадський діяч В. НОСКОВСЬКИЙ, військовик, громадський діяч З. НОСКОВСЬКИЙ.

В. Уніят, В. Шмигельський.

Джерело:
Тернопільський енциклопедичний словник, т. 3, Тернопіль, 2008.



Сороки із супутника

або дивіться збільшену мапу на сайті www.maps.google.com

[Інф.: 28.07.2008. Оновл.: 13.08.2012]

Село Русилів Бучацького району

Село Русилів Бучацького району Тернопільської області



Коротка інформація про село

РУСИЛІВ — село в Бучацькому районі. Центр сільради. Розташоване на правому березі р. Стрипа, за 20 км від райцентру і 23 км від найближчої залізничної станції Бучач. Населення 304 особи (2007).

Відоме від 16 ст. 1621 у Русилові збудовано дерев'яну церкву. Діяли «Просвіта» та інші товариства, кооператива. 18 вересня 1945 підрозділ НКДБ вбив 8 мирних жителів. У жовтні 1949 всіх мешканців (167 родин) Русилова переселили в Дніпропетровську область; люди почали повертатися 1953-54. Наприкінці 1980-х в руїнах церкви виявили книгу про історію населених пунктів, зокрема Русилів, автор — священик, громадсько-політичний діяч І. Галібей.

Є церква Різдва Пресвятої Богородиці та каплиця Матері Божої (2001, мурована). Споруджено пам'ятник Борцям за волю України, встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини. Працюють ЗОШ 1 ступеня, клуб, бібліотека, ФАП.

Поблизу села є пам'ятка природи — Русилівські водоспади.

С. Кравчук, В. Уніят.

РУСИЛІВСЬКІ ВОДОСПАДИ — каскад водоспадів на невеличкому потоці біля села, пам'ятка природи місцевого значення. Загальна довжина Русилівського потоку — близько 3 км, на ньому є 20 водоспадів висотою від 1,5 до 12 м і шириною 10-15 м, що утворюють великий каскад висотою близько 150 м. Красу водоспадів доповнюють вишнево-червоні та голубувато-зелені шари гірських порід на схилах, багатих чагарниковою і трав'янистою рослинністю. Подекуди над ущелиною нависають пористі гірські породи — вапнякові туфи. На них часто можна побачити відклади листків, знайти кістки тварин, які жили тут у далекому минулому.

Й. Свинко.

Джерело:
Тернопільський енциклопедичний словник, т. 3, Тернопіль, 2008.



Статті, нариси про село

Марія ТИМОШІВ (керівник групи)

РУСИЛІВ КРІЗЬ РОКИ І ПЕЧАЛІ (iсторія села Русилів)

Іван БІЛИК

ЛЮДЕЙ ЗГУРТУВАЛА БІДА. Я БАЧИВ, ЯК ЗНИЩУВАЛИ МОЄ СЕЛО (Минають роки, але в пам'яті мого покоління незабутні спогади про ті далекі й жахливі події)

Галина ПОМАЗАНСЬКА

„Били-вбивали, на чужину гнали, а ми не скорилися” (з історії села Русилова)

Василь СИНИШИН

Спогад буремних літ. А біль у серці залишається. (у книзі О. СИНЕНЬКОЇ «Герої не вмирають»)
Русилів пам’ятає

Іван ХРАПКО

Як вивозили “бандерівське” село Русилів (у книзі О. СИНЕНЬКОЇ «Герої не вмирають»)



Вірші про Русилів

Василь СИНИШИН

СЕЛО МОЄ РІДНЕ



Русилів із супутника

або дивіться збільшену мапу на сайті www.maps.google.com

[Інф.: 2007-2009. Оновл.: 13.08.2012]