Статті
Пастирка (Вертеп) села Жнибороди Бучацького району
- Деталі
Пастирка (Вертеп) різних років (фото)
Пастирка (Вертеп) 2008 року (фото)
Пастирка (Вертеп) 2009 року (фото)
Пастирка (Вертеп) 2009 року (2 відео)
Традиції села Жнибороди. Пастирка (Вертеп)
Існують різні варіанти «Пастирок» — на 9 і 13 дійових осіб. В нашому варіанті беруть участь 14 осіб: Ангел, три Пастухи, цар Ірод, три Царі зі Сходу, два Воїни, два Жиди, Смерть і Чорт, який не має текстових слів, але своєю зовнішністю і поведінкою привертає увагу дітей і дорослих.
З 1945 року в с. Жнибороди живуть лемки — переселенці з села Посада Риботицька Перемиського, а також з Горлицького і Сяніцького повітів (теперішньої Польщі). Залишилось в селі Жнибороди тільки 5-6 родин корінних жителів, решту село заселили лемки, які вирізняються особливою любов'ю до народних обрядів, звичаїв, пісень. Лемки і привезли з собою Вертеп, на який у селі ще кажуть "пастирка" від слова "пастир" — пастух.
І ось третє-четверте покоління молоді, внуки і правнуки переселенців, продовжують Різдвяну традицію. Протягом святкових днів "пастирка" не минає ні однієї хати на неписаних вулицях села — Польовій, Ковалівці, Ринку, Соловійці.
Коли порівняти слова учасників "пастирки" і традиційного Вертепу, то вони різняться між собою. Зауважу, що в «Пастирці» не помітно слідів літературної обробки, запозичень чи тенденційності. Тексти подаються дослівно, зберігаючи діалектизми. Лише в кількох випадках перекручені слова вимагали повернення їх початкового або приблизного змісту.
Отже заходимо разом із «Пастиркою» у хату.
Дійові особи:
І-й Воїн
ІI-й Воїн
Ангел
І-й Пастух
ІІ-й Пастух
ІІІ-й Пастух
Ірод
Царі (три)
Жиди (два)
Смерть
Чорт
На стінах — образи, підлога встелена сіном. На святковому столі не бракує закусок і трунків.
І-й Воїн (входить у світлицю):
Христос ся Рождає! Чи можна увійти до хати з Вертепом?
(Воїни вусаті, в темно-синіх мундирах, у чоботях, при краватках, мають цілком сучасний вигляд. Однак справжні трофейні каски, увінчані гребенем, надають їм подібності з римськими легіонерами. Перший воїн — старший у вертепі. Отримавши дозвіл від господарів — виходить).
Ангел (входить разом із дзенькотом дзвіночка):
Христос ся Рождає!
Панове господарі, звіщаю вам новину, що народився Ісус Христос —
Спаситель світу.
(У ролі Ангела виступає миловидний хлопець-школяр у білосніжному одязі. З короною на голові, крилами за плечима й коротким мечем у руці. Втілення юності та чистоти помислів).
(У світлицю заходять Пастухи і встають у ряд).
І-й Пастух:
Ой, добіг я ледве тут, гляньте, що-си діє?
Чи вогонь-то, чи пожар — небо мов жевріє!
(пастухи вусаті, в баранячих шапках, у кожушках і білих штанях. У руках довгі палиці з закрученими ручками).
ІІ-й Пастух:
Що то за зорі ясно сіяють,
Що нас, пастирів, нині лякають!
ІІІ-й Пастух:
Що то буде? Що то буде? —
Наступають збройні люди.
Наступають вороги!
Протів них постаньмо ми.
Воїни (крокують до середини світлиці, встають по обидва боки крісла, завбачливо поданого господарем, й обидва разом декламують):
Добрий вечір, пане-господарю!
Вступаєм до вашої хати,
Щоб привітати царя нашого.
Наш цар Ірод — возлюблений,
Хай сяде між нами,
Честь царю Іроду!
Ірод (входить):
Так, я ваш цар!
Ви — мої піддані.
(на ньому корона і червоний плащ-покривало. Обличчя обрамляє накладна борода з вати. У руках червоний берих — царський жезл).
Воїни (разом):
Сідай між нами.
І-й Воїн:
Ти знаєш, Іроде, що трьох царів зі Сходу надходить?
Ірод:
Ідіть їм на привітання!
(Входять один за одним троє царів. Окремі деталі одягу віддалено нагадують про їх східне походження).
Воїни:
Честь вам, Царі!
Царі (разом):
Честь вам, жовнірі!
Воїни (у два голоси починають співати колядку):
Три царі, де ви йдете?..
Царі (приєднуються до них):
Ми ідем в Вифлеєм,
Віншуєм спокоєм І повернемся.
(Після співу діалог продовжується).
І-й Цар:
Зі Сходу сонця йдем, дороги не знаєм,
Хочем тебе, царю Іроде запитати:
Де народився Цар світу?
Ірод:
Не знаю, що за цар світу.
ІІ-й Цар:
Зі Сходу сонця йдем, дороги не знаєм,
Хочем тебе, царю Іроде запитати:
Де народився Цар новий?
Ірод (різко):
Не знаю, що за цар новий.
ІІІ-й Цар:
З Арабії йдем, дороги не знаєм,
Хочем тебе, царю Іроде запитати:
Де ся маєм оглядати?
Ірод:
Не знаю, що за причина,
Прошу закликати жида-рабина.
І-й Воїн:
Жиде, ходи, бо кличе Пан!
(Чути гамір на подвір'ї).
ІІ-й Жид:
Вай-вай, я-ся не сподівав, що буде Пан.
(Жиди верткі, метушливі, говорять скоромовкою, перекручуючи слова. Одягнуті в дорогі плащі, підперезані ремінцями, з солом'яним горбом, на обличчі маски з кожушини. На голові — м'яті капелюхи. В руках великі торби, куди складають закуски і трунки, даровані господарями. Ніхто не дивується, коли він і сам потягне щось зі столу. Його роль вважається дуже відповідальною).
ІІ-й Воїн:
Жиде, ходи, бо будеш битий!
ІІ-й Жид (квапливим голосом у сінях):
Йду-йду, най-си файку потягну.
І-й Воїн:
Жиде, ходи, бо смерть!
ІІ-й Жид:
Юж йду, юж йду, бо-ся смерти бою...
(стрімко вбігає, стукаючи палицею по підлозі).
Хто мене кликав?
Ірод (грізно):
Жиде, де ти був по першому разі?
ІІ-й Жид:
В Чернівцях в універмазі.
Там продавав бички-телички,
Нам давали, а ми байки співали.
(Елемент сучасності в словах Жида — результат імпровізації, допустимої для цього образу. В кожній хаті ІІ-й Жид вигадує щось нове, знаючи родинне життя та інтереси. Присутні сміються).
Ірод (грізно):
Жиде, де народився Месія?
ІІ-й Жид:
(каламбурить скоромовкою):
Месія-месіясько,
випило кави флясько,
Випило-з'їло,
нікому не повіло...
Ірод:
Не знаю, що за причина,
Прошу закликати правдивого жида-рабина
з письмом пророчим.
Нехай розтлумачить, що-то всьо значить.
ІІ-й Жид (кличе з сіней старого Жида):
Котки-ли єсть там жиде-подколюшки?
Мам крам сьлічни-п'єнкни дужо,
Мам завіси і цвяки, підкови під боком.
Мам окуляри новії і старії.
Шкло мі-си побило, йно мі-ся дротя лишило.
І-й Жид (встає перед Іродом):
Хто-то мене кликало?
(В руках у нього дерев'яна двосторінкова книжка — «Скрижалі Мойсея»).
Ірод (суворо):
Де народився Месія?
І-й Жид:
Месія народився в бидльовому місці, там-ся посвисті.
Я там бил і наші жидки там били.
Нам давали маюхи, а ми співали баюхи.
І то всьо походило на жидівське котило.
Ірод (роздратований, встає з крісла):
Мушу трон поважати!
(Жид тим часом сідає на його місце).
Ірод (до воїнів):
Що за жовнірство, що пустило жида на моє крісло!
І-й Воїн:
Жиде, марш!
І-й Жид (всідається вигідніше):
О, я тоже ваш!
І-й Воїн:
Жиде, до дзюри!
І-й Жид:
Не піду, там є миши й щури.
І-й Воїн:
Жиде, йди — бо смерть!
І-й Жид:
Йой, йду, юш йду, б-ся смерти бою.
Ірод:
Як з жидом, так і без жида!
А ви, три царі, йдіть до Вифлеєму-міста,
Поклоніться Ісусу Христу
І назад вертайтесь, бо я хочу поклонитися.
Ангел:
А ви, три царі, йдіть до Вифлеєму-міста,
Поклоніться Ісусу Христу
І назад не вертайтесь,
Бо цар Ірод хоче Ісуса Христа вбити.
Царі (разом):
Ісусе милий, прийми на офіру:
І-й Цар:
Злото!
ІІ-й Цар:
Срібло!
ІІІ-й Цар:
Міро, кадило!
Ірод:
Жовніри! Чим швидше сідайте на коні.
Їдьте до Вифлеєму-міста і дволітнім дітям голови стинайте.
Як здиблете мого сина, також життя не даруйте.
Воїни (разом співають):
Казали-сте царю, казали зрубати
Вифлеємських дитят.
А тобі самому, а тобі самому
З плеч голова злетить.
І-й Воїн (до Ірода):
Ти знаєш, царю, страшна новина!
Ми вбили Божого сина.
За твою розкіш дітей мордували.
Вифлеємські невісти ревно плакали.
Чотири тисячі і чотири хлопців-немовлят.
Землю плакучу кров заляла в Вифлеємі-міста.
Берих однімаєм і з трону тя скидаєм.
Ірод (підвищеним голосом):
Заждіть день-годину,
нехай царство віддам свому сину!
Ангел:
Як-жеж тобі, царю Іроде, життя дарувати,
Коли ти хотів поміж дітей Ісуса вбити.
Тепер ти підеш на вічні муки.
Ірод (трагічно):
Маю йти на вічні муки —
Краще загину від своєї власної рýки.
(бере в руки меча)
Тим мечем смерть собі зроблю!
ІІ-й Воїн:
Зажди на хвилину!
(кличе Смерть)
Настя!
(Входить Смерть з косою і молотком. Поверх білого одягу і маски розмальований чорний скелет і череп).
Смерть:
Гі-гі! Я смертиця, я кривдиця,
Сім літ ходила, сім пар чобіт сходила,
Тут прийшла, тебе знайшла.
(Замахується косою).
Кік — пішла твоя голова!
Всі учасники Вертепу колядують (колядки змінюються):
Во Вифлеємі сталася новина,
Пречиста Діва породила сина.
В яслах сповитий поміж бидляти,
Там спочиває Бог необнятий...
Просим Тебе, Царю,
Небесний владарю:
Даруй літа щасливії сему дому, господарю...
Якщо господар не запрошує до себе, то «Пастирка» колядує під вікнами.
Воїн віншує:
«Ісус Христос народився,
цілий світ розвеселив,
хай розвеселить вас, ваш дім.
Щастя, здоров'я! Довгих літ діждати,
а по смерті в небі з Богом царювати.
Христос ся рождає!
Господар відповідає:
«Славити його!»
Вертепники виходять з хати в певному порядку: І-й Воїн, Ангел, три Пастухи, цар Ірод, Три Царі, ІІ-й Воїн і за ним решту персонажів. Воїни збирають гроші, які будуть передані на потреби церкви.
На вулиці, де повно глядачів, головні ролі прибирають Жиди, Смерть і Чорт, які імпровізують, зачіпають дівчат, лякають дітей.
Різдвяний театр продовжується.
Записав Ігор ДУДА,
директор Тернопільського художнього музею.
7-19 січня 1989 р.
с. Жнибороди Бучацького р-ну на Тернопільщині.
Джерело:
рукопис автора.
Джерело:
(Текст Пастирки з багатьма помилками, відмінними від оригіналу тексту,
поданого Ігорем Дудою,
вміщено також у збірці «Кантичка української різдвяної містерії»,
упорядник Іван Ваврик,
м. Тернопіль, «Джура», 2005 рік.)
[Інф.: 2007. Оновл.: 15.08.2012]