Часто буває: живеш поряд з людиною і здається вона тобі звичайною, буденною. А придивися ближче до її життя, заглянь в душу, і те, що побачиш, вразить, викличе подив і захоплення.

...Що моя сусідка, Марія Миколаївна Рогівська, працює на фермі, знала я давно. Бачила, як встає вона рано. коли небо тільки блідне, але ще видно зорі на небосхтлі, сивими від роси травами прокладає стежку до ферми. І повертається додому, коли небо знову запалює зорі, а за ясними вікнами осель люди відпочивають від денних турбот.

Якось розмовляли ми з Марієї Миколаївною. Розмова торкнулася її роботи.

— Чи не важко вам? Чи не набридає щоденна одноманітність? Жінка уважно подивилась на мене, задумалась.

— Одноманітність?.. Пригадую 1948-й. Тоді тільки-но організований колгосп спинався на ноги. Дві невеликі стайні і хор ненажерливих голосів: їсти! Працювала я з Ярославою Миколаївною Антосик. Буває, серце боліло, коли не було чим тварин нагодувати. Нили руки від тяжких відер з водою, тачок із гноєм. Картоплю варили самі. І вдома не було спокою. Думалося, чи не заподіє чого якась лиха серцем людина. Адже навіть сторожа спочатку не було.

Раділи, що міцніло господарство, що кожен день приносив якісь зміни. Знали — це партія турбується про них, звичайних жінок-трудівниць.

— Завітайте зараз до нас. Стайні білі-білі, сухо. Повернув кран — і потекла вода. На кормокухні вже приготовлено корми, приготовлено якісно, на совість. Адже робимо спільну справу. Скоро і для моїх підопічних буде проведено механізовану подачу кормів.

— А ви кажете одноманітність. Довго йшли до сьогоднішнього дня, але тепер — лише працюй.

100 голів доглядає Марія Миколаївна. Має відгодівельну групу. Праці вкладає немало, сумлінної праці, але й результати добрі. 450-500 грамів приросту на добу — це стало нормою. Оце цього місяця здала разом з напарницею 89 голів свиней по 110-120 кілограм кожна. А до кінця року зобов'язалася здати 400 центнерів м'яса. Треба добре потрудитися, щоб дотримати слова.

— А що особливо радісно, — неквапливо веде далі трудівниця, — що працю твою цінять, помічають.

Натрудженими руками, в яких запеклася праця, любовно перегортає листки грамот. привітання від обласного, районного комітетів партії. Їх одержує Марія Миколаївна у святкові дні. Вона неодноразовий учасник районних, обласних нарад тваринників. Адже є про що розповісти. За плечима — 20 років безперервної праці на фермі.

Звичайно, приємно одержати і грамоту, премію, цінний подарунок. Та не це головне. Шана народу — найдорожче. Тому з такою гордістю показує мені Марія Миколаївна медаль з силуетом вождя і промовистим написом: "За доблесну працю. На відзнаку сторіччя з дня народження Володимира Ілліча Леніна".

— Питаєте, чи важко? — ніби підсумовує свою розповідь Марія Миколаївна. — Ніяка праця не важка, коли вона на користь людям.