Жнибороди
Творчість
Микола ВАСИЛЕЧКО
«Моє село»
(цикл віршів і пісень)
Рідне село
У казковому полоні
мавки Стрипи і Дністра,
де веселки роси ронять,
народивсь я й виростав.
Тут, на пагорбах лісистих,
розлилось моє село
і мене по росах чистих
світом дивним повело.
Тут мого дитинство роки
заколисував струмок,
першого кохання кроки
не виходили з думок.
Дивосвіт — красу природи —
я з колиски спрагло пив,
село рідне, Жнибороди,
усім серцем полюбив.
Де вмивається росою
білопінний цвіт садів,
буйноранньою весною
я сміявся і радів.
Серед літа запашного
і осіннього вогню,
снігу білого ясного
з того часу я горю.
(г. «Нова доба», №28() від 16 липня 1999 року).
В оазі казковій природи
У кожного доля своя є,
Та, хто ким і де би не був,
Про рідне село пам'ятає,
Стежину в село не забув.
В оазі казковій природи
Між буйних зелених лісів
Є наше село Жнибороди
В когорті містечок і сіл.
І доля — неначе в людини:
Є все тут — і радість, і сум...
Село наше кожної днини
П'є щедру небесну красу.
Якщо Ви далеко чи ближче
Від нашого краю й села,
Якщо Ви у нас не були ще —
Ласкаво запрошуєм Вас!
(2007 р.)
* * *
Стрипа в Дністер влива нестримні води,
На берегах росте зелений ліс,
А на узліссі рідні Жнибороди, —
Там народивсь я і з дитинства ріс.
Долав шляхи від школи і додому
І знов до школи стежечка вела.
Хоч відчував і прикрощі, і втому,
Знання я пив, немовби з джерела.
Моє село навчило усміхатись,
Але й навчило плакати мене,
Тут я збагнув, що треба шанувати,
І ця любов, я знаю, не мине.
Йому в офіру я дарую вірші,
Дарую все, що маю, що здобув,
Життя іде, чи краще, а чи гірше —
Я про своє коріння не забув!
Згадайте й ви своє село чи місто,
І пам'ятайте: краще все — своє!
І хай цей спогад у спекотне літо
Дощем рясним у серце вам проллє.
Різдво у рідному селі
музика Романа ЩОТЧУКА,
Пісню виконують Наталія ФІЗЬО і Наталія СТУПАК
пісню можна слухати тут
Сніги такі, що замело дороги,
Чи з Берем’ян, чи їхати з Дуліб,
Та ми прийшли до рідного порога,
Щоб скуштувати цей різдвяний хліб.
Із Бучача, Тернополя і Львова
Зібрались односельці до куті.
І коляда полинула святкова,
Щоб легше всім любилось у житті.
ПРИСПІВ:
Святе Різдво у рідних Жнибородах
З’єднало знов родини за столом.
І хай там сніг чи сонячна погода —
Пастирка галасливо йде селом.
У день такий ще варто нам згадати
Про батьківщину прадідів своїх:
Надсяння край, прості лемківські хати,
І час, як звідти виселяли їх.
Із П’яткови є люди й Одрехови,
З Радеви, а з Посади — цілий гурт,
Із Бушковичів їхали й Ґанчови,
Зазнавши і наруги, і тортур.
ПРИСПІВ.
В селі вже поріднились покоління
І виросло пагілля молоде,
І вже глибоко в цій землі коріння,
Широка крона у верхів’я йде.
Та не цурайтесь, люди, свого роду,
Традиції столітні бережіть,
І в Україні, в наших Жнибородах
У мирі та у злагоді живіть.
ПРИСПІВ.
(18-19 грудня 2010 р.)
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
П’яткова, Одрехова, Радева, Посада Риботицька, Бушковичі, Ґанчова — села, з яких були преселені наші батьки і діди в 1940-их роках, нині - територія Польщі.
Весна у Жнибородах
(пісня)
Знов у Жнибороди
Бузьки прилетіли
І принесли гордо
Весну на крилі.
Зеленіють знову
Ліс, Чигор і Провал,
Розквітають вишні
В рідному селі.
ПРИСПІВ:
Моє село — то Жнибороди,
Моє село — дитинства край.
Тут навкруги — краса природи,
І серцю тут неначе рай.
Вугор, Ковалівка,
Ринок, Соловійка,
Польова далека,
П’ятихатки тут:
Вулиці знайомі
Кожному відомі
Білопінним цвітом
На добро цвітуть.
ПРИСПІВ.
З Вірлиськ на Долину
Поглядом полину,
Там на травах ніжних
Виграва роса.
Ви погляньте, друзі,
У діброві й лузі,
Наче дар від Бога,
Неземна краса.
ПРИСПІВ.
(05 травня 2010 р.)
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Вугор, Ковалівка, Ринок, Соловійка, Польова, П’ятихатки — вулиці і кутки села.
Чигор, Провал, Вірлиська, Долина — урочища біля села.
[Інф.: 08.05.2010. Оновл.: 18.12.2010]
|
Жнибороди
Бучаччина
Тернопілля
Книгозбірня
Сайти проекту
Вітаю Вас на сторінці про Тернопілля!