Cелo Жнибороди

Коротка історія села Посада Риботицька
(з якого булa переселенa переважна більшість батьків і дідів наших)
Через роки, в яке вже покоління
Росте з Посади родове коріння.
Тут наші ниви, прадідів могили
Часи жорстокі повністю скосили.
Нема давно могил отих дідівських,
І ми уже на теренах подільських
Дітей зростили, бавимо онуків,
А хтось у вічність перейшов з розпуки.
Та поки пам’ять розриває серце,
Ми не забудем ні страждань, ні герцю.
І землю рідну, скроплену сльозою,
Згадаємо і осінню, й весною.
Село Посада Риботицька відоме з середини XIV століття. Розкинулось на межі Західних і Східних Карпат в південно-східній частині сучасного Підкарпатського воєводства Польщі на висоті 315 м над рівнем моря.
За часи приналежності тих земель до Русі тут був заснований василіанський монастир з церквою св. Онуфрія. Біля нього виросло поселення, яке належало Стефанові Венгринову і дало початок усій Посаді. Сама назва Посада з’явилася вперше в 1494 році. Посада входила до складу ключа риботицького і поряд з Риботичами мала спільних власників. У 1921 на Посаді проживало 602 мешканці в 92 будинках, з яких було 578 греко-католиків, 10 римо-католиків та 10 євреїв. 75 мешканців записали себе поляками. 1945 року місцеві мешканці (переважна більшість) були переселені в село Жнибороди Бучацького району. 26 жовтня цього ж року всі будинки спалили вояки УПА з куреня «Коника». Зараз на Посаді проживає заледве 50 мешканців.
Церква св. Онуфрія є найдавнішою і єдиною на всю сучасну Польщу церквою оборонного типу. До 1692 року — православна, пізніше — греко-католицька. Тут похований перемишльський єпископ Михайло Копистинський (1591-1610), який підписав 12 червня 1595 року декрет унії в Бересті, від якої пізніше відступив. Перед церквою стоїть хрест на честь відзначення 950-річчя хрещення Руси-України.
Сама церква будувалась у кілька етапів. Найдавніша її частина — капличка, увінчана готичною банею, походить з перелому XIV i XV ст. Масивна квадратна нава з надбудованою вежею оборонного типу збудована в XV ст. Найновішою є західна частина, яка збудована 1506 року також у формі оборонної вежі. На першому ярусі розміщений притвор і бабинець, на другому — каплиця для монахів. По всій стіні розміщені віконниці-стрільниці. Всередині церква оздоблена давніми фресками. Остання греко-католицька відправа в ній відбулася в 1947 році.
Монахи василіанського монастиря славилися на всю округу як визначні майстри-іконописці. Пізніше вони перейшли з Посади Риботицької до Добромиля.
У 1980-их церква була реконструйована. Зараз вона є філією Музею Народового в Перемишлі.
[Інф.: 2007-2009. Оновл.: 21.06.2008]
|