Пояснення досить просте, хоч сама назва виникла не одразу, а викрастилізувалась в процесі роботи над збором і опрацюванням інформації.

Автор проекту народився і виріс в с. Жнибороди, перший сайт був саме про моє рідне село. Звідси перша частина назви.

Перші кроки дорослого життя автор провів, навчаючись в Бучачі. Другий етап становлення сайтa — завдяки розмові з учителем історії і краєзнавцем із Золотого Потоку Іваном Антоновичем РУЖИЦЬКИМ, плавно перейшов в сайт не тільки про моє рідне село, а про Жнибороди і всю Бучаччину.

Нарешті, після створення сайтів «Бучач у світлинах» і «Тернопіль у вишиванках» поступово виникла думка об’єднати їх разом заради кращого функціонування і поширення інформації в мережі інтернет і на теренах краю.

В одну прекрасну зоряну мить (в таку ж чудову вересневу ніч) сама собою з’явилася назва: історико-краєзнавчий проект «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля». Назва мені настільки припала до серця, що далі міркувати над нею не було сенсу.

Ось так вся моя тогочасна праця над збором і розміщенням інформації в інтернеті набула рис реального і цілісного проекту.

Ще один аспект назви: «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля» — це не тільки і не просто назва, це шлях становлення автора проекту в житті, шлях успіхів і невдач, радощів і розчарування. Був момент, коли я вже майже залишив Тернопілля, хотів переїхати в інше місце, але... не зміг.

Рідна земля — єдиний корінь, який ще живить мою зболену душу і зранене серце. Тут починається і закінчується для мене Україна. Вона мене не розчарувала, як багатьох моїх земляків, що нарікають на неї. Я не вимагаю від неї більшого, ніж можливості жити саме тут, а не де-інде. І для неї, і заради її майбутнього прагну зробити все, що можу, не чекаючи на особливу винагороду...

В останніх абзацах я дещо відкрито описав свої емоції та переживання. Можливо, не варто було так відверто оголювати свої почуття, бо є в моєму житті й багато темних сторінок (хто мене знає особисто, може напевно вказати на чимало моїх поганих якостей і рис характеру), але хай вони залишаться в минулому: майбутнє потребує світлих почувань і поривань.

І якщо моя відвертість зворушила когось із Вас, відродила в серці тимчасово погаслу любов до рідної землі — використайте шанс і теж зробіть щось вагоме і корисне для неї. І, власне, не так для рідної землі, як для себе, свого майбутнього і майбутнього своїх дітей.

Бо скільки би грошей не було у Вашому гаманці і якими статками матеріальними ви б не володіли — без любові все перетвориться в прах і тлінь, чим воно і є у вимірі Вічності.

Чому всі сайти проекту (БУЛИ!) на порталі narod.ru?

Багато хто мені тим дорікав — проект український і про Україну, а розміщений на російському порталі.

Тому що: безкоштовно, справно функціонував три роки, було легко завантажувати на сайт нові матеріали (а вся робота виконується стаціонарно вдома, без підключення до інтернету — в інтернет завантажуються вже готові файли), і... — хай йому грець! — хоч таким чином щось зробив за російський рахунок!

А, по-друге... вже три сайти є в українській зоні! Триває робота з перенесенням інших сайтів.

З метою оптимальної якості перегляду автор постійно слідкує за сайтом з різних комп’ютерів (за типом монітора, роздільною здатністю екрана, встановленими переглядачами, розмірами і типами шрифтів і т. п.).

Рекомендую переглядати сайти проекту наступними програмами:

• Internet Explorer (не нижче версії 5);
• Mozilla FireFox
• Opera (із застереженнями при налаштуваннях розмірів шрифта переглядача, інакше вигляд сайтів буде неадекватним до реального)

Загальний висновок при тестуванні вигляду сайтів позитивний, тому, якщо Ви вважаєте, що вигляд сайту неадекватний, перевірте налаштування Вашого комп’ютера, ймовірно причина саме в налаштуваннях.