За свободу
і соборність

Тернопільщина багата історичними подіями і славними традиціями національно-визвольної боротьби. Жителі краю в небезпечні часи завжди ставали на захист Вітчизни, мужньо боролися за свободу: чи під час Національно-визвольної війни під проводом гетьмана Богдана Хмельницького, чи в 1917-1920 роках, чи згодом, перебуваючи в лавах Української Повстанської Армії. Ця земля пам’ятає мудрого князя Василька Теребовельського і міцну державу короля Данила Галицького, подвиги козаків під орудою Івана Богуна й Максима Кривоноса, відважність опришків Олекси Довбуша, чула могутнє “Слава!” Українських Січових Стрільців та вояків Української Галицької Армії і Армії УНР.

Ми гордимося тим, що Тернопільщина — батьківщина першого гетьмана України Дмитра Вишневецького-Байди, козацьких ватажків Северина Наливайка, Нестора Морозенка та Івана Заруцького, діячів ОУН і УПА Ярослава Стецька, Ярослава Старуха, Дмитра Клячківського (“Клима Савура”), Юрія Лопатинського, Дмитра Мирона (“Максима Орлика”), ґенерал-полковника Української Національної Армії Павла Шандрука та інших героїв. Вони стали уособленням продовження кращих історичних традицій національно-визвольної боротьби українського народу. На жаль, ми досі не знаємо місць поховань й імен усіх загиблих у цій борні. Назвати їх, віддати їм належну шану — в мармурі, бронзі, книжках чи статтях — наш святий обов’язок.

Невід’ємною частиною цієї боротьби став український визвольний рух 1920-1930-х років, учасники якого обстоювали суверенне право нашого народу жити у власній державі. Галицька молодь уподібнювалася до овіяних славою козаків, котрі стали невмирущою леґендою національно-визвольної боротьби, з метою продемонструвати свою аж ніяк не польську ментальність, визначити межі власної національної спільноти.

Чимало фактів із цього складного періоду свідчать про розвиток на черговому історичному етапі традицій волелюбства, власну жертовність в ім’я високої ідеї. Для прикладу можна назвати хоча б братів Володимира, Мирона і Павла Голоядів із села Теклівка, нині Підволочиського району, які нескореними загинули від чорних рук окупантів.

Загальновідомо, що саме з Тернопільщиною чи не найбільше пов’язана діяльність Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії, 65-річчя якої широко відзначаємо цьогоріч. Зокрема, активністю вирізнялися воєнні округи “Богун”, яка діяла на теренах нинішніх Кременецького, Лановецького і Шумського районів, та “Лисоня”, котра охоплювала всю решту території області. Поблизу села Слов’ятин Бережанського району готувала вояків підстаршинська школа УПА. У с. Антонівці Шумського району в квітні-серпні 1943 року розміщувався штаб ВО “Богун”, тут функціонувала своєрідна “повстанська республіка”.

Подібних фактів можна перерахувати багато, з ними ви ознайомитеся в цій книзі, що, без сумніву, буде значним внеском у благородну справу виховання підростаючого покоління. Та й дорослим не завадить перегорнути немеркнучі сторінки новітньої історії, згадати тих, хто віддав життя за рідний край, за волю України. І не просто згадати, а ще й ще раз переосмислити всю героїку та весь трагізм боротьби за незалежність Української держави.

Не погрішу проти істини, коли відзначу, що на Тернопіллі споруджено чи не найбільше пам’ятників, символічних могил і пам’ятних хрестів воякам УПА та провідникам ОУН і УПА. Саме Тернопільщина послідовно й цілеспрямовано на всіх рівнях відстоює право вояків УПА бути на державному рівні визнаними ветеранами Другої світової війни.

Або такий штрих: більшість пісень національно-визвольної тематики, що стали народними, написані теж на Тернопільщині. Серед них — як повстанські, так і стрілецькі, перші з яких немов продовжують другі. Нагадаю, що уродженцями області були найвідоміші співці невмирущої слави усусів — Михайло Гайворонський, Роман Купчинський та Левко Лепкий.

Хоч я народився на Вінничині, але мій трудовий шлях пов’язаний із Тернопільщиною, тут нині мій дім, моя родина. І можу щиро сказати, що завжди відчував та відчуваю себе патріотом цієї землі. Працюючи на педагогічній ниві, у багатому національно-визвольними традиціями с. Товстолуг Тернопільського району, а згодом начальником обласного управління освіти, робив усе для того, щоби прищепити юним любов до рідного краю, виховати національносвідомих громадян незалежної держави, морально і духовно багатих, працьовитих, здатних гідно жити й творити у цьому непростому світі.

Від 1990 року політичне життя на Тернопільщині очолила обласна рада. Як відомо, рада завжди є складним механізмом, керувати котрим дуже й дуже непросто. А тим більше — у надзвичайно складний період мирних революцій. Перші рішення Тернопільської обласної ради були про найбільш наболіле й очікуване: про національну символіку і національні свята, землю, власність, багатопартійність, департизацію підприємств та організацій. Ці документи стали доленосними не лише для Галичини, а й для всієї України. Вони, без сумніву, зіграли фундаментальну роль у політичній орієнтації українського суспільства.

Нині обласна рада знову ж таки продовжує шлях до демократизації, до підняття національної свідомості, розвитку відчуття власної гідності жителів Тернопільщини, продовження їх славних родоводів. Зокрема, завершується підготовка до друку 3-го тому “Тернопільського Енциклопедичного Словника”. Це перше таке реґіональне видання в Україні. І виходить воно під патронатом обласної ради. Завдяки згаданому багатотомникові краєзнавці отримали унікальну нагоду оприлюднити ті безцінні знахідки, що розкривають минуле й сучасне краю, увічнити пам’ять про незаслужено забутих, показавши вагомий внесок земляків у розвій нації, зорієнтувати та виховати молоде покоління в національному дусі.

Із ініціативи обласної ради 2007 рік проголошений на Тернопільщині Роком Головнокомандувача УПА, Голови Бюро Проводу ОУН, Голови ГС УГВР, співзасновника Антибільшовицького блоку народів Романа Шухевича (псевда: “Тарас Чупринка”, “Дзвін”, “Тур” та ін,). Як очільник УПА він неодноразово перебував у нашому краї. Детальніше про це — теж у цій книзі.

Ще раз вчитаймось у її текст, вдивімося в світлини, на яких зафіксовані неповторні миті історії, мужні обличчя борців та зболені — ветеранів. І разом повторимо: