Бучацький район

Золотий Потік

ГЕОГРАФІЯ
       ЗОЛОТОГО
              ПОТОКУ

Золотий Потік
Видавник Кузь В. І.
2007 р.

Гук Іван Федорович. Географія Золотого Потоку. -

Золотий Потік: видавник Кузь Василь Іванович, 2007 р

Книжковий фонд Золотого Потоку збагатився книжечкою “Географія Золотого Потоку”, автором якої є вчитель географії Золотопотіцької ЗОШ І-ІІІ ступенів Гук Іван Федорович. Читачі ознайомляться з лаконічним викладом історії селища, з його географічним положенням, з характеристикою природних компонентів, природними ресурсами та охороною природи.

Ця розповідь доповнюється описом населення, господарства, невиробничої сфери та проблем і перспектив розвитку селища.

Книжечка буде дуже корисною для школярів і всіх тих, що вивчають рідний край. Неабиякий інтерес вона викличе у туристів і гостей, які приїжджають до Золотого Потоку і цікавляться його історією і географією.

Брошурка написана на належному науковому рівні, доступною мовою, а головне, вона поповнює і поглиблює знання про Золотий Потік.

Фото : Ходецький К. Р.

Редактор : Кузь В. І.

Рецензент:Наливайко О. Д.

2007 р.

-- 2 --

Золотий Потік — селище міського типу, центр селищної ради, розташований за 18 км від районного центру і залізничної станції Бучач Тернопільської області.

До кінця 14 ст. територія, де тепер Золотий Потік і навколишні села, була вкрита густими і дрімучими лісами, переважно дубовими і буковими, а між ними світлими галявинами виділялись поля і луки. На одній із цих галявин сформувалось село, яке називалось Загайполе.

Давній Золотий Потік

В 1570 р з ініціативи польських панів Потоцьких Загайполе перейменовано на Золотий Потік, і йому надано статус міста. Хоча існують інші думки щодо походження назви, а саме пов’язують із назвою річки Золотої, та золотом, яке ймовірно добувалось на її берегах. В 1601 р король Сигізмунд ІІІ Ваза надав Золотому Потоку маґдебурзьке право, за яким населенню міста дозволялось обирати

-- 3 --

органи місцевого самоврядування, займатися ремеслом і торгівлею. Тоді ж Стефан Потоцький, власник міста, за наказом короля починає спорудження фортеці, яке тривало 7 років. Поруч з фортецею 1609-1634 року збудовано римо-католицький костел, в 1840 панський палац , 1897 церкву Святої Тройці.

До 1872 Золотий Потік входив до складу Польщі, а потім Австрії та Австро-Угорської імперії. Великих руйнувань зазнало селище в роки І світової війни. Тут проходили запеклі бої між австро-угорською армією і російськими військами. Від листопада 1918 року до липня 1919 року Золотий Потік входив до складу ЗУНР, а потім Польщі аж до 1939 року, коли Червона Армія перейшла річку Збруч та 18 вересня її частини окупували селище. В січні 1940 року Золотий Потік став районним центром. Фашистська окупація почалася 10 липня 1941 року і тривала до 21 липня 1944 року. Після визволення починається відбудова Золотого Потоку, створюються нові підприємства, будуються освітні, медичні та культурні заклади.

В 1984 році Золотий Потік дістає статус селища міського типу 18 вересня 1989 року відзначалось свято — 600 річчя Золотого Потоку.

Видатні люди селища:

-- 4 --

Площа Золотопотіцької селищної ради становить 1934 га. Населення — 2864 чол., 799 дворів, 15 вулиць. Селищна рада обслуговує смт. Золотий Потік, с. Рублин, х. Рудка, х. Селище, х. Жванець.

Загальний вигляд Золотого Потоку

Золотий Потік знаходиться на півдні Бучацького району за 6-11 км від р. Дністер. Північна межа проходить по границі із с. Соколів, південна — урочище Буковина та р. Золота, східна — р. Золота та урочище Середній горб, західна — урочище Малиники та річка Жванець. Протяжність селища з півночі на південь 3,5 км, з заходу на схід 3 км. Оскільки територія Золотого Потоку є підвищеною (200-350 м над рівнем моря ), тут склався своєрідний клімат з нерівномірним зволоженням, перепадами температур повітря протягом року в поєднанні з порівняно родючими ґрунтами.

-- 5 --

Положення на півдні Подільської височини в Придністров’ї та близькість до Карпат визначає особливості формування рівнинних та напів гірських природних комплексів.

Золотий Потік знаходиться на перехресті транспортних шляхів, які з’єднують його з сусідніми селами, що сприяє господарському розвитку.

В геологічному відношенні Золотий Потік знаходиться на півдні Волино-Подільської плити, фундамент якої залягає на глибині приблизно 1500-2000 м. Цей фундамент розчленований Хлівчансько-Монастириським розломом.

Найдавніші відклади, які виходять на поверхню є породи девонської системи палеозойської ери — це пісковики, вапняки, мергелі, аргеліти, алевроліти. Мезозой представлений відкладами юрського і крейдового періодів (вапняки, доломіти, мергелі, піски). Ці гірські породи палеозою і мезозою де-не-де можна спостерігати у відслоненнях каньйоноподібної долини р. Золотої, яка впадає у Дністер. Кайнозойська ера представлена відкладами неогенового та четвертинного періодів (глина, галька, гравій, гіпс, пісковики, вапняки, лесовидні суглинки). Територія Золотого Потоку тричі затоплювалась давніми морями (силур, крейда, неоген). На дні Сарматського моря сформувались потужні товщі гіпсу (урочище “Гіпсарка”).

Протягом четвертинного періоду кайнозойської ери поверхня формується під впливом зовнішніх сил Землі. В результаті вивітрювання корінних порід утворились лесові відклади, які представленні пилуватими суглинками та супісками. Діяльність поверхневих вод створила річкову долину, яри, балки. Оскільки місцевість має значний перепад висот і тверді гірські породи долина річки Золотої є каньйоноподібна, заплави вузькі, а в окремих місцях можна побачити невеликі пороги та відслонення. Східні береги річки досить стрімкі, вони є схилами кількох пагорбів, які мають місцеві назви: Безіменний, Дідурі, Маковиська,

-- 6 --

Буковина). В селищі є карстові форми рельєфу — лійки, невеликі печери, тріщини, які утворилися в гіпсах. Найвища максимальна висота 406 м. над рівнем моря.

В Золотому Потоці утворились корисні копалини осадового походження: вапняки, мергелі, гіпси, пісковики, глини. Вони мають місцеве значення і майже не використовуються.

Золотий Потік знаходиться в південному агрокліматичному районі Тернопільської області. Сума температур вище 10°С коливається від 2500° до 2700°С. Середня річна температура повітря становить +7,3 °С, середня температура місяця січня — 4,2°С, середня температура липня + 18,8°С. Опадів випадає від 550 до 600 мм. в рік. Вітри переважають західного напрямку. Золотий Потік відноситься до так званого “теплого Поділля”, де можна вирощувати сільськогосподарські культури лісостепу, а також теплолюбиві — винограду, персиків, абрикос. Кліматичні умови сприятливі для відпочинку населення на берегах річки, ставка.

Води представленні річкою Золотою, ставом та підземними водами.

Річка Золота бере початок на вододілі за селом Соколів по лівій стороні дороги Золотий Потік — Бучач, впадає в Дністер неподалік сіл Костільники і Возилів. Довжина річки 10 км. Площа басейну 18.0 км. Річка має дві невеликі притоки — потічки. Від витоку до села Соколів долина річки неглибока з пологими схилами. В районі става лівий берег стає стрімкішим, а правий з широкою заплавою. Нижче по течії за Золотим Потоком аж до Дністра долина стає каньйоноподібною з крутими схилами, покритими лісами. Річка часто меандрує. Живлення дощове, підземними водами, за сніжних зим — талими. Повінь останніми роками не спостерігалась (теплі зими), паводки бувають рідко, проте зливові дощі спричинюють високий рівень води, що веде до підтоплення. Влітку і взимку річка дуже міліє. Швидкість течії 0.3-1 м/с. Льодостав не стійкий.

-- 7 --

Річка Золота

На річці збудований ставок між Золотим Потоком і с. Соколів. Площа 6 га.

Підземні води залягають в основному на глибинах 5-9 м 12-20 м.

Ґрунти

Ґрунти сформувались на лесовидних суглинках, вапняках, глинах та алювіальних відкладах.

Найбільш поширені ґрунти :

1. Ясно-сірі лісові — на пагорбах, схилах. Гумусовий горизонт не значний, майже безструктурний, кислий. Вміст гумусу 1.3-1.8%. Необхдно вапнувати, вносити мінеральні та органічні добрива.

-- 8 --

2. Темно-сірі лісові — на знижених ділянках, гумусовий шар до 30 см, 2.9-3.1% гумусу, має покращену структуру. Необхідно вносити мінеральні,органічні добрива.

3. Лучно-чорноземні ґрунти — на заплавах і терасах річки Золотої. Гумусовий шар 60-80 см , вміст гумусу 5-6%, найбільш родючі.

Оскільки територія є горбистою необхідно проводити протиерозійні заходи (оранка поперек схилів, заліснення).

Рослинний світ

Рослинний світ представлений лісовиими, степовими, лучними видами.

Широколистяний ліс

Найбільш поширені грабові, дубово-грабові та букові ліси (урочище Буковина), крім них в деревостої ростуть береза липа, явір, осика, ясен, модрина, черешня, клен. В підліску зустрічаються ліщина, глід, калина, терен, вовчі ягоди, малина і ожина.

-- 9 --

В трав’янистому покриві особливо рясно виростають осока, папороть, зірочник, медунка, підсніжник, ряст, конвалія, барвінок, фіалка, проліски, суниця, анемона. Де-не-де збереглися ділянки соснового та ялинового лісу.

Степова рослинність майже не збереглася. Тільки по долині річки, на схилах балок і ярів можна зустріти природну рослинність, де ростуть костриці, пирій, бородач, ковила, осока, чебрець, тонконіг.

В заплавах і на луках проростають мітлиця, осока, пирій, тонконіг, тимофіївка, стоколос, конюшина, райграс. Рідкісні рослини: мигдаль степовий, тринія багатостебла, волошка східна, ефедра двоколоса, мінуарція дністровська, шиверекія подільська, юринея дністровська.

Липа-ендемік

-- 10 --

 

Тваринний світ

Поширені як і степові так лісові види.

1. Земноводні — зелена і звичайна ропухи, звичайна часничниця, червоночерева кушка, звичайний та гребінчастий тритон.

2. Плазуни — ящірка прудка і живородяща, веретінниця, звичайна гадюка, звичайний і водяний вуж, дуже рідко мідянка.

3. Птахи — шпак, зозуля, горобець, ворона, сорока, жайворонок, перепелиця куріпка, ластівка, сова, лелека, дятел, синиця, сойка та інші.

4. Ссавці: степові види — заєць, сіра і степова полівки, тхір, білозубка, горностай, ласка, лисиця, миша польова. Лісові види — косуля, дикий кабан, заєць-русак, лисиця, борсук, куниця лісова і кам’яна, білка, миша лісова, кріт, бурозубка.

В ставі і в річці водяться карасі коропи, окуні, верховодка, раки. Трапляються ондатри.

Природні ресурси та охорона природи

Природні ресурси

Золотий Потік недостатньо забезпечений природніми ресурсами.

Мінеральні ресурси мають місцеве значення. Це нерудні корисні копалини — будівельні матеріали: глина, пісковики, гіпс, вапняк.

Земельні ресурси: с/г угіддя становлять 1250,07 га, з них 1038,34 га — рілля, 33,46 га — перелоги, 14,54 га — сади, 6,53 га — сіножаті, 157,20 га — пасовища.

Лісові ресурси. Ліси держлісгоспу займають 462 га, Бучачлісу — 61 га. У видовому складі переважають листяні породи, більшість насаджень молоді.

Кліматичні ресурси сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур лісостепової зони та відпочинку людей.

-- 11 --

Водні ресурси складаються з поверхневих (р.Золота, ставок) і підземних вод. Золотий Потік недостатньо забезпечений ними, тому в основному воду видобувають із свердловин і криниць.

Охорона природи

Екологічна ситуація в Золотому Потоці стабільна тому, що не має великих промислових підприємств. Вийняток становить забруднення повітря автотранспортом та побутовими відходами і сміттям.

Заповідні об’єкти місцевого значення :

1. Золотопотіцька березина (5.11.1981 рік, № 589), 17 га. Ділянка 50-річного березового лісу висотою деревостану 20 м і діаметром 20 см — генофонд.

2. Золотопотіцький дуб №1 (14.03.1977 рік, №131), 0,02 га, дуб звичайний віком 350 років і діаметром стовбура понад 50 см.

3. Золотопотіцький дуб № 2 (30.08.1990 рік , №189), 0,01 га, дуб віком понад 100 років з розкішною кроною і стовбуром.

Несприятливими природними явищами є гідрокліматичні: посухи, сильні вітри, зливи, град, паводки, безморозні періоди, сильні морози, заметілі.

-- 12 --

Золотопотіцька березина

Золотопотіцький дуб №1

-- 13 --

Населення

Чисельність населення Золотого Потоку станом на 1.01.2007 р. становить 2864 чол. (2005 р. — 2589 чол.) За 2006 рік народилось 30 дітей, помер 31 чоловік, отже селище має від’ємний природній приріст. Дані за попередній рік відповідно 25 і 31, що свідчить про зростання народжуваності. Причини такої ситуації — соціальні гарантії держави для жінок.

За 2006 рік виїхало 63, а прибуло 74 чоловіка. Сальдо міграції позитивне. Прибувають в Золотий Потік мігранти з Хмельницької, Івано-Франківської областей, м.Тернополя, сіл району. Звідси можна зробити висновок, що чисельність населення збільшується за рахунок механічного руху. Для селища характерні сезонні міграції: виїзд на роботу в східні області України, Київ та інші великі міста. Багато жителів працює за кордоном в Росії (Москва, Сибір), Польщі, Чехії, Італії, Великій Британії, Португалії, Іспанії. Також характерні маятникові міграції: Золотий Потік — Бучач — Золотий Потік.

Люди працездатного віку становлять 1713 жителів, серед них чоловіків — 738, жінок — 975. Діти до б років — 194, 6-16 років — 384, молодь віком 16-30 років — 1035, пенсіонери — 573.

Середня густота населення — 148 чол/км².

В Золотому Потоці проживають переважною більшістю українці, є також росіяни, поляки. Релігії поширені в Золотому Потоці: греко-католицька, римо-католицька, євангелісти 10 дня, євангелісти 7 дня, свідки Єгови.

-- 14 --

Костел 17 ст.

В промисловості зайнято 30 чоловік, с/г — 25, транспорт і зв’язок — 12, торгівля — 54, побутове обслуговування — 12, освіті і культурі — 83, медицині — 200, інші галузі — 133.

Господарство

Промисловість

В селищі розвиваються галузі — харчова, деревообробна, будівельних матеріалів. Виробляють кахель, будівельні матеріали, меблі, продукти харчування, швейні вироби.

Підприємства:

1. ТзОВ Рембуд (кахельний завод — Іванов О. А.)

2. ПП Дубовий Р. К. (меблевий цех)

3. ПП Дрозд А. Й. (хлібопекарня)

4. ПП СенКор (ковбасний цех)

5. Фабрика “Берізка”

-- 15 --

 

Фірма «СенКор»

Сільське господарство

В Золотому Потоці працює ПП “Золотопотіцьке”, яке спеціалізується на вирощуванні пшениці, ячменю і цукрового буряка та розводить свиней (40 штук). На підприємстві працює 25 людей.

Транспорт і зв’язок

Розвиваються автомобільний та газотрубопровідний транспорт. Довжина автошляхів 17 км. Серед них асфальтованих 7,5 км, покращених 2,0 км, ґрунтових 7,5 км. Автомобільних рейсів з містом Тернополем 7, Бучачом 12, Хмельницьким 1. Найважливіша магістраль Бучач — Золотий Потік — Коломия. Золотий Потік — автомобільний центр, де сходяться дороги із сусідніх сіл: Возилова, Сновидова, Стінки, Соколова, Скоморох, Костільник, Миколаївки, Сокільця.

Магістральні газопроводи становлять 29 км. Працює 1 ГРС, 4 газових колонки.

-- 16 –

Зв’язок представлений поштою, центром електрозв’язку, та відділеням Укртелекому. В селищі телефонізовано 600 будинків, 298 мають радіоточки. Електроенергію поставляють 5 трансформаторних станцій.

Лісове господарство

Золотопотіцьке лісництво обслуговує ліси площею 4526 га, займається рубкою і вивозом лісу, лісонасадженням, а також збором березового соку, лікарських рослин, дикоростучих плодів і ягід, меду.

Невиробнича сфера

Населення Золотого Потоку обслуговують 21 магазин і кіоск, 4 кафе, фотоательє, перукарня, автостанція.

Торговий дім «Лілія»

-- 17 --

Освітні послуги надають бібліотека (читальний зал на 20 місць, 829 читачів), школа І-ІІІ ступенів (навчаються 403 учні), дитячий садок (85 місць), музична школа (190 місць), будинок школяра.

В селищі працює міський будинок культури.

В Золотому Потоці знаходяться заклади медицини: Золотопотіцька РКЛ (105 місць), яка обслуговує 27 сіл, поліклініка, З аптеки, центр ранньої реабілітації дітей-інвалідів.

Рекреаційними місцями виступають центр селища, ставок, ліс, річка, 2 агросадиби (Паращук Марія, Кордівська Килина), міський парк культури.

Проблеми і перспективи розвитку

Основними проблемами виступають безробіття, міграція молоді в міста, зношеність доріг, відсутність центрів дозвілля.

Золотий Потік в перспективі може бути туристично-рекреаційним центром, адже для цього є всі необхідні умови: своєрідний мікроклімат, мальовнича природа, близькість Дністра, історичні та релігійні пам’ятники. Крім того необхідно розвивати виробничу інфраструктуру, соціальну сферу та обслуговування.

Література

1. О. Наливайко “Золотий Потік, минуле і сьогодення”, Тернопіль, 2003 р.

2. Тернопільський енциклопедичний словник, Тернопіль, 2004 р.

3. О. Наливайко “Золотий Потік”, Тернопіль, 1994 р.

4. Історія міст і сіл України. Тернопільська область. Київ, 1973 р.

5. Природа Тернопільської області за ред. К. І. Геренчука Львів, 1979 р.

6. Проблеми екології рідного краю, Тернопіль, 1993 р.

7. Й. М. Свинко “Сторінки геологічого минулого рідного краю”, Тернопіль, 1991 р.

8. О. В. Заставецька, Б. І. Заставецький, Д. В. Ткач “Географія Тернопільської області”, Тернопіль, 1994 р.

9. Топографічна карта Тернопільської області, 1992 р.

10. Матеріали Золотопотіцької селищної ради.

-- 18 --

[Інф.: 04.12.2008. Оновл.: 04.10.2009]