Бейзем Роман. Січовики
- Деталі
- Категорія: Вірші та пісні про УПА на Тернопіллі
Січовики
Уривок з поеми
«Наша боротьба стане
прикладом для майбутніх поколінь».
Роман Шухевич, головний командир УПА.
Частина перша
Іскра
Споконвіку Україну
Рвали-розривали,
Споконвіку на Вкраїні
Кати панували.
Споконвіку на Вкраїні
В нас села горiли,
I в попелі на пожарі
Довго іскри тліли.
Довго-довго вони тліли,
Довго дожидали
Свого часу великого
Та й знов запалали.
Споконвіку на Вкраїні
Ревіли гармати,
Й знову лізли на Вкраїну.
Кати панувати.
Більшовики з Московщини,
Ляхи із Варшави —
Уci лізли на Вкраїну.
Не заради слави
Bipнi сини України
Волю боронили,
Лягли спати, залишили
Високі могили.
Погас вогонь, i в попелі
Лягла icкpa спати.
Заніміли кулемети,
Замовкли гармати.
Уci разом розійшлися,
Як разом повстали.
Тільки зброю свою вipнy
Під стpixy сховали.
Заховали та чекали,
Довго ще чекали,
Як до бою серед ночі
Знов сурми заграли.
Прийшли німці на Вкраїну,
Прийшли панувати,
Сподівались — Україну
Прийшли визволяти.
Святкувала Україна
Великеє свято,
Не думала, що в неволі
Прийдеться конати.
Лише три дні Україна
Весну святкувала,
Вірних синів своїх й дочок
Вона споминала.
Прийшли люди на могили,
Героям вклонились
Та згадали, як герої
За Вкраїну бились.
.....................
Із німцями
Haxтігалі*
Bci поприлітали,
I голосно на Вкраїні
Вони заспівали.
Та недовго солов’ям
Довелось співати,
Коли німці почали
Народ катувати.
Піднялися солов’ї,
В вирій полетіли,
В темним лісі на Поліссі
Гніздо coбi звили.
В темним лісі на Поліссі
Вже Січ будували,
I загонами повстанці
По лісах стояли.
З села в село одні другим
Вже давали знати,
Щоб йшли хлопці за Вкраїну
Уci воювати.
Хто трофейную шинелю,
Хто cipy свитину
Одягали i боротись
Ішли за Вкраїну.
Автомати, кулемети,
Kpicи та гранати
Діставали iз-під стріхи
Та йшли воювати...
Як ховалось за горою
Вечірнєє сонце,
Вже стукали партизани
В покутнє вiконце:
«Може, в кого залишились
Кріси та гранати,
Віддайте нам, а хто може —
Ідіть воювати»...
Стоїть батько біля столу,
А син серед хати,
Біля нього сестра рідна
Та старенька мати.
Біля дверей брати менші
Складали громаду,
Уся сім’я зібралася
На велику раду.
Мати плаче, а сестричка
Слізоньки ковтає,
Старий батько зітхнув важко
Й сумно промовляє:
«Я старий вже, не здужаю
Взяти в руки зброю.
Отут кріс десь захований,
А отут набої.
Там під стріхою граната,
Діставай їх, сину,
А ти, мати, благослови
Битись за Вкраїну.
Тільки гострую шаблюку
Вже не треба брати,
Тепер уже візьмуть слово
У бою гармати.
На прощання подарую
Шапку-мазепинку,
I я колись з ворогами
Воював в ній, синку».
Шапка cipa, днище жовте,
Стрічки голубії.
Згадав сумно старий батько
Літа молодії.
Згадав бої під Києвом
I гори Карпати,
Та прийшлося свою зброю
Під cтpixy сховати.
Тепер дістав знову кріса,
Син дістав набої,
Стара мати все шукає
Свитини нової.
Несе сестра сіделечко,
Шовкові поводдя,
Брати менші iз конюшні
Вже коня виводять.
А сусідська дівчинонька
Його напуває
Та гарячі дрібні сльози
Тихенько втирає.
Напоїла, не йшла в хату,
Надворі стояла
I коневі вороному
Гриву заплітала.
Заплітала та пестила,
Шию обнімала
I кpiзь сльози дівочії
Тихо заспівала:
«Ой, коню, мій коню,
Коню вороненький,
Уже від’їжджає
В похід мій миленький.
В похід від’їжджає,
В далеку дорогу,
Будь же йому, коню,
Завжди на підмогу...»
........................
І тривожно серед ночі
Коні заіржали,
Коли хлопці біля кузні
Вороних кували.
То повіддя, то вуздечка,
То сідла ладнали,
Із відерця осідланих
Коней напували.
Розчинилися ворота,
Тихо заскрипіли,
І, як птахи, на вороних
Хлопці полетіли.
Тільки глухо копитами
Коні в землю били,
Вилітали із гнізд своїх
Орли сизокрилі.
.......................
Як ховалось сонце ясне
За високі гори,
Оживали ліси темні,
Оживали бори.
Тихо-тихо в лісах темних
Люди гомоніли,
Зібралися славні хлопці
На велике діло.
Зібралися січовики
Волю боронити,
Ляхів, німців, більшовиків
На Вкраїні бити.
Зібралися боротися,
Хай Бог помагає,
Нехай ще раз на Вкраїні
Вогонь запалає.
Може, цей раз, Україно,
Розірвеш кайдани,
Нехай ще раз твої діти
На ворога стануть...
Зійшов ясний місяць, зійшов подивитись,
По синьому небу пішов він гулять.
І глянув на землю, що роблять там люди,
А люди потомлені сплять.
Пливе, оглядає степи та могили,
Кого в тих могилах колись положили?
І бачить — чорніє діброва в долині,
А там соловейко притих на калині.
Затих соловейко, замовкли всі гами,
Він пісню-молитву почув за кущами.
Крізь шати зелені блищали багнети,
Кругом на поляні стоять кулемети
І сотня наструнко стояла півколом,
В молитві священик схиливсь над престолом.
І хором повстанці молитву читали,
А в небі, як свічі, зірки засіяли,
І вся засіяла небесна краса —
Молитву почули святі небеса.
Холодную зброю повстанці стискали
І клятву на вірність Вкраїні давали:
«Наш нарід в кайданах і край у руїні,
Горить, не згасає вогонь на Вкраїні.
Ми трупи живії живемо рабами,
Погані чужинці панують над нами.
За кров і пожари, за смерть і руїни,
За нації долю, за волю Вкраїни
Не ріки, а море ворожої крові
Проллєм ми в кривавім бою.
На вістрях багнетів збудуєм Вкраїну
І волю здобудем свою!»
Ще день пройшов, Україну
Кати катували,
А тим часом січовики
Кріси набивали.
Як спускала нічка темна
Свої чорні крила,
Усю землю киреєю
Вона оповила.
Всюди-всюди на Вкраїні
Скрізь чати ворожі,
І вороги, і повстанці
Усі насторожі.
Тої ночі у казармах
Щуцмани не спали,
Тільки зброю свою вірну
При собі тримали.
Коли німці полягали
У казармі спати,
Їм у вікна полетіли
Гостинці-гранати.
А тим часом вже в’язницю
Хлопці розбивали
Та на волю братів рідних
Своїх випускали:
«Ходіть, хлопці, ходіть з нами
Усі воювати,
Ліс — наш батько, нас сховає,
Ніч — козача мати...»
Пішли хлопці в ліси темні,
Ні чутки, ні духу,
Тільки рвались на Поліссі
Десь снаряди глухо.
І з кожним днем розгорялись
Бої на Вкраїні,
На Поліссі, на Поділлі
В лісах на Волині.
На Волині Рибча** перша
Вогнем запалала,
Язиками вогняними
Заграва заграла.
Зібралися січовики,
Зібралися люди:
«Ходім, хлопці, всі на Рибчу,
Ляхів бити будем.
Хто не має, може, зброї,
Беріть в руки вила.
Нехай ще раз нам послужать,
Як раніш служили...»
Коли нічка темнесенька
Землю оповила,
Кругом-кругом січовики
Рибчу обступили.
Зійшов місяць, зійшов ясний
Та й став над горою,
А ракета дала в небі
Вже сигнал до бою.
Застрочили кулемети,
Вдарили гармати,
Прокинулись вражі ляхи —
Нікуди тікати.
-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.
*Нахтігаль — з німецької «соловей».
«Нахтігаль» і «Роланд» — назви батальйонів, сформованих напередодні війни з українців, які в складі німецької армії йшли за фронтом в надії, що німці відновлять незалежність України. Коли ж їхні сподівання виявились марними, вони розпочали збройну боротьбу проти німців.
**Рибча — село на Кременеччині, заселене поляками. Німці озброїли поляків, і вони робили збройні напади на навколишні села. У відповідь повстанці спалили Рибчу. Для цієї акції були мобілізовані чоловіки з навколишніх сіл.
Роман Бейзем.
с. Вілія Шумського району.
Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №81 (15401) від 12 жовтня 2012 року.
[Інф.: 18.12.2012. Оновл.: 23.06.2014]
