Гнилиці: КОЗУБ Ярослав. ДОРОГА ДО ОТЧОГО КРАЮ

ДОРОГА ДО ОТЧОГО КРАЮ

Любі друзі мої! Свій життєвий сувій
Перед вами я тут розстеляю.
На нім радість, і біль, і тепло моїх мрій,
І любов до батьківського краю.
Через бурі життя, через терни доріг,
Через муки мої сиротинні
Ці слова я приніс, мов на рідний поріг
Й перед вами кладу щиро нині.
У Гнилицях вишневих родивсь і зростав,
Тут дитинства сліди залишились.
Біля Гнилки джерел, серед квітів і трав
Мої перші вірші народились.
Тут в селі усе рідне і миле мені,
Кожна хата і стежка знайомі.
В білій піні буяють сади навесні
Край дороги до отчого дому,
До якого я йшов через грім блискавиць,
Через зливи і сніжні загати.
Там чекало село — всі тривоги Гнилиць,
Там чекала мене люба мати,
До якої спішив із далеких країв.
Ніс у серці і радість, й тривогу.
Я удячний матусі за рідний наспів
І за правди єдину дорогу,
По якій ще в дитинстві навчили іти
І душею ніде не кривити.
А щоденно із правдою бути на «ти»
І по правді життя все прожити.
Птахом час пролетів... Вже матусі нема.
Не всміхнуться мені у віконці.
В моїм серці неначе холодна зима
І журба не згасає на сонці.
Бо святая завжди материнська любов.
Й я у Господа щиро благаю:
Поки житиму я, щоб звертав мене знов
На дорогу до отчого краю...

Ярослав КОЗУБ.
с. Гнилиці Підволочиського району.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №87 (15407) від 2 листопада 2012 року.

[Інф.: 01.12.2012. Оновл.: 01.12.2012]