Ридомиль: ВАСИЛИНА Н. У ДЕНЬ ВОЛИНСЬКИХ СВЯТИХ

  • Друк

У ДЕНЬ ВОЛИНСЬКИХ СВЯТИХ

У День Волинських святих
Особливо збагнеш,
По якій-то землі
Ходиш ти й де живеш!

На Волині моїй,
Де птахів ллється спів,
Між квітучих садів
Й смарагдових лісів,

Поміж лук запашних,
Де бринить плюскіт хвиль,
Між полів золотих
Є село Ридомиль.

Стоїть церква в селі
Дерев’яна стара.
Покровителька їй —
Параскева свята.

А на сході гору
Покриває імла,
Де колись, в давнину
Перша церква була.

Й довгожитель, і юнь
Поклоняються їм.
Згадку ту бережуть
Кожен в серці своїм.

Тут священик служив
Літургію святу.
Враз чийсь крик сповістив,
Що татари ідуть.

Люд метнувсь хто куди,
Збіг у хащі, у ліс.
А священик один
Службу Божу поніс.

Не вступивсь ні на крок,
Він стояв до кінця.
Славив голос його
Духа, Сина й Отця.

Уже церква уся
Запалала в огні,
А священик співав
Літургійні пісні.

Поміж димом увись
Та душа вознеслась
Із руїн до небес,
До святих, до Творця...

Скільки літ на землі
З того часу зійшло!
Що були тут ліси,
Не згадає ніхто.

І в усьому селі
Чи знайдеш грибника?
Хто ж назве вже ім’я
Того мученика?

Коли горе ішло
Зі всіх чорних сторін,
Тоді згадувалось,
Як служив Богу він.

Коли радість в судьбі,
Немов сонце сія,
Чомусь думка туди
Раз у раз заплива.

Цьому місцю в душі
Поклоняюся я,
Хоч в дорослім житті
Наяву не змогла.

Замість пишних квіток
Несу слово оте.
Як не я, може, хтось
Там букет покладе.

В День Волинських святих
Запалю я свічу.
За спасіння душі
Мольбу щиру проллю.

І за ближніх, й рідню,
За спочивших й живих,
І за землю оту,
Що зродила святих.

Н. ВАСИЛИНА.
м. Почаїв.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №87 (15407) від 2 листопада 2012 року.

[Інф.: 01.12.2012. Оновл.: 01.12.2012]