Хоростків: ФЕДЧИШИН Ігор. ХОРОСТКІВСЬКА ГОСТИНА

  • Друк

ХОРОСТКІВСЬКА ГОСТИНА

Один з дворів Хоросткова. На широкій лаві під хатою сидить молода сім’я: чоловік з жінкою та купа діточок. От тільки самі дівчатка, бо як не старався молодий господар, а рецепт на сина так і не роздобув.

Зате які гомінливі, а співучі! Немає в Хоросткові більш співучої родини, та що там в Хоросткові — у цілім Надзбруччі, а то й може і всім Поділлі! Он і зараз співають та перемовляються:

— А що то за люд по дворах ходить та приглядається?

— Не тутешні якісь і вдягнуті не по-місцевому. Та й з папками якимись, щось розпитують і пишуть. Чи не самогонку часом шукають, як колись за радянських часів?

— А хто її зараз п’є, коли он спиртзавод під боком, а від горілки в крамницях аж полиці гнуться. Хіба наш дід Антон. Той вперто всіх вгощає власною самогонкою, та так розхвалює, що і відказатися незручно, а після кількох чарок і справді здається, що кращого продукту у цілім світі немає.

— Е, так тож комісія якась з району, чи області двори обходить та найкращий двір з хатиною приглядає. Конкурс якийсь у них.

— Треба батька з мамою гукнути, щоби приймили по-людськи. Комісія комісією, а пригостити треба, така вже в Хоросткові традиція.

— Мамо! Тату! А йдіть но сюди! Гості до нас прийшли, приймити треба!

А он і батько з бутлем своєї фірмової. О, так легко він вже їх не відпустить! Поки не скуштують як пахне денце — годі і сподіватися.

— Антоне, що це ти людей одразу своїм «озвірином» лякаєш? Де це видано, щоб гостей горілкою зустрічали? Зовсім вже на старість з глузду з’їхав? Хлібом і сіллю, як нас вчили, та щирим словом, а то вже згодом як за стіл посадимо, можна і по чарчині перепустити.

— Ти мене, Ганусю, тут перед людьми чихвостиш, а сама вийшла в замизганій запасці! Таке ніби і вдіти більше не маєш що, а в мене горілка то — вищої якості!

— Господи! Ото хвалько! Та бери вже зустрічай гостей та веди до хати, а я швиденько переодягнуся.

— Заходьте до нас люди добрі! Скуштуйте нашого хліба-солі, відвідайте наших страв, та й чарчину нашу спробуйте. То натуральна хоростківська горілка і ще ніхто від неї не відказався, а коли б схвальні відгуки на хаті писали, то її б і штукатурити не треба.

— Заходіть гості дорогі! Наша хата завжди гостям рада! Зараз ми вас почастуємо на славу!

— Ану, дівчата, заспівайте гостям привітальну, щоби душа відкрилася до гостини щирої!

Дівчатка у три голоси співають.

— От гарно, молодці! А тепер просимо до столу, он дружина з невісткою вже і накрили! Синку, розсади гостей та чарки, чарки постав. А ви, дівчатка теж сідайте, будете під час вечері нас піснями звеселяти, та й самим перекусити пора.

— Ой, Антоне, Антоне! Що кому — а курці просо. Розпитав би гостей, як добиралися, чи одразу наш Хоростків відшукали, чи не заблукали бува, а в тебе одне — чарка та горілка.

— Е, Ганусю, ти мене так не шпети. Ото вип’єм по чарчині і розмова сама налагодиться. Правду я кажу, синку?

— Та вам, тату, не те що казати — книжки писати треба!

— Ага, про горілку.

— Не слухайте її, гості дорогі, Такий вже звичай в Хоросткові — кожного подорожнього зустріти, чарчиною пригостити, нагодувати та і пісню разом заспівати.

— Ото, шановні гості, люди повідають, що ви найкращий двір шукаєте. А тепер скажіть — чи вас ще десь зустрічали радушніше, вгощали смачніше, пісень співали веселіших?

— А горілка яка? Гордість місцевого самогоноваріння! Не дарма в Хоросткові гуральню ще за пана побудували, бо тут люди до цього природний хист мають. Гени, так би мовити! Ото бувало у базарний день, а базари у нас в Хоросткові відколи гуральня, а то може і скоріше, тільки й мови — у Антона горілка найкраща!

— А жінки біля криниці своє — краще Ганусі господині немає.

— А хлопці на вечорницях — які голосисті дівчата у родині діда Антона і баби Ганни!

— І так воно і є. Так що, дорогі гості, не ламайте собі голови і не микитуйте — де найкращая гостина, де веселая родина — там найкраща і хатина!

— А ми вам за те ще по одній! Наливай, синку! Ганусю, ану підкинь ще нам чогось смачненького! Співайте, дівчата!

Ще до опівночі того дня на подвір’ї у діда Антона і баби Ганни чути було веселі перемовини і заворожуючий спів, а десь через тиждень з району до міськради прийшла грамота, що їх двір є найкращим у цілому містечку.

Ігор ФЕДЧИШИН.

Джерело:
Подано автором.

[Інф.: 17.11.2012. Оновл.: 17.11.2012]