Бабію Степанові: Фарина Ігор. Голибіси покличуть у свій вир...

* * *

Степанові Бабію

Голибіси покличуть у свій вир
Й, долаючи вибоїсту дорогу,
Спішиш на поклик — вічний поводир,
Що іноді доводить до знемоги.

Та вибору інакшого нема —
Біль правітцівський заглядає в очі.
Зріднився з ним, аби сумна зима
Не йшла десь поряд, наче потороча.

У ріднокорінь дивиться душа,
Й бентежності вогонь не залиша.
Без них у серці — вічна самотина.

Вдивляєшся у пломінкий вогонь —
І заповза у прихисток долонь
Пізнання, що чарівне і єдине.

Ігор Фарина

Ігор Фарина.

Джерело:
збірка краєзнавчої поезії «Різьби на словодреві», Т., 2009.

[Інф.: 02.11.2012. Оновл.: 04.09.2014]