Демчишин Іван. Слово про Свободу
- Деталі
- Категорія: Вірші-присвяти газеті «Свобода»
Слово про Свободу
Де та свобода? — питає рука,
Як залежу я від голови?
Де та свобода? — питає ріка,
Як тиснуть круті береги.
Де та свобода? — зляться громи,
Як маєш відведений час.
Де та свобода? — питаємо ми.
А вона, золота, серед нас.
А вона наш біль, наша кров,
Солов’їв дзвінкі переливи,
А вона, як Божий покров,
Зоріє в надії щасливій.
А вона охрестила любов
І до серця притиснула Віру,
А вона від нещирих розмов
До злагоди кличе і миру.
Під пекельним була вогнем
І гнулась від злих ударів,
І тому ми з нею живем,
Що сильніша за град і хмари.
Хоч мала маленькі права,
Та кожен її пам’ятає,
Свобода, як пам’ять, жива,
Із неї всі ранки світають.
І сад коло міста росте,
І сіно в покоси лягає,
І волошка у житі цвіте,
І бджілка на неї сідає.
І птах куди хоч майне,
І тісною стає залізниця...
Свобода! — лиш слово одне
І радість у серці заб’ється.
«Свобода»! В газету заглянь,
Щоб доля тебе не підвела,
«Свобода» — то море всіх знань
І мудрості чисті джерела.
Іван Демчишин.
м. Тернопіль.
Джерело:
г. «Свобода», №98(889) від 05 серпень 1997 року.
[Інф.: 10.10.2012. Оновл.: 30.06.2014]