Теличин Данило. Газеті
- Деталі
- Категорія: Вірші-присвяти газеті «Вільне життя»
Газеті
Рядки і абзаци. А нас ти шукай між рядками,
по почерку, може, впізнає лиш друг.
Така в нас робота. Що важко коневі здолати —
там слово газетне потягне, як плуг.
Орати і сіяти серцем й душею не поле,
хтозна, як назвати цей наш оберіг:
важка полоса не кінчається, вірте, ніколи,
чим далі в літа — то все вищий поріг.
Така в нас робота. Перо і блокнот. І до скону
кружляє над нами аркан: сто рядків!
А як заарканить, ударять — не вдарять у дзвони?
Можливо... І недруг всміхнеться: згорів...
Газето, панянко моя, продаєшся ти дорого,
нам — краплю б любові, та ми жебраки.
Повірте, закоханий, я б не бажав навіть ворогу
просити із вашої, панно, руки.
Скільком ви відмовили, тільки за праведне слово
скарали, змели, затоптали живцем.
Повірте, у небі гуде не гілля яворове —
там наші колеги зрослись з пагінцем.
І все ж... Серед тисяч доріг яворових
я б хотів, щоб обрали ви знову мене.
Із вами, панянко, приходить та мить пречудова,
коли серце і слово зіллються в одне.
Данило Теличин.
м. Тернопіль.
Джерело:
книга «Головна газета Тернопілля», ВД «Вільне життя плюс», Т., 2009.
[Інф.: 04.03.2010. Оновл.: 30.06.2014]
