Лежак Павло. Газето моя білокрила (Беру тут натхнення)
- Деталі
- Категорія: Вірші-присвяти газеті «Вільне життя»
Беру тут натхнення
Журналістам «Вільного життя плюс».
Тебе я читаю щоденно,
Бо ти — і цікава, і мила,
І дуже потрібна для мене,
Газето моя білокрила.
Сторінку п’янкої «Калини»
Щовипуску завжди читаю.
Там зраджена стогне невинність —
Дівчатам завжди співчуваю.
Читаю, як топчуть кохання
Вітри, волоцюги безчесні,
Як в’януть в журбі і стражданні
Покинуті, зраджені весни.
Але не завжди тільки сльози
З жіночих рядків проступають,
Коли проминають морози,
Дівчат теплі дні обнімають.
Тоді відчиняє віконце
Для щастя надія дівоча,
Краса зачаровує хлопця —
Любов їй дарує охоче.
Юнак обнімає дівчину —
І сльози зарошують очі,
У серці палає калина...
Радію за щастя дівоче.
Газето, ти щедра, мов нива,
Пелюстко життя України, —
Ти щастя розгорнута книга,
Люблю я тебе і «Калину».
Читаю духовні розмови
Для різних конфесій і храмів.
І чую стежини любові,
Що кличуть до Божої брами.
В невтомних твоїх журналістів
Є пера гарячі і гострі.
Вишукують нам свіжі вісті
І гумор теж кличуть у гості.
Люблю «Альманах» твій, газето,
Тут муза підняла вітрила.
І квітнуть таланти поетів.
Беру тут натхнення і силу.
До нас вже іде світла дата,
День славний твого ювілею —
Крокує весна сімдесята.
Її обніму я душею.
Газето високотиражна!
Готую букети пошани,
Щоб в день ювілейний, поважний
Віддати привіт полум’яний.
Павло Лежак.
щирий читач і дописувач газети «Вільне життя» з 1960 року,
с. Білокриниця Зборівського району.
Джерело:
скорочено під назвою «Газето моя білокрила» у г. «Вільне життя плюс», №74 (15186) від 24 вересня 2010 року.;
подається за книгою «Головна газета Тернопілля», ВД «Вільне життя плюс», Т., 2009.
[Інф.: 04.03.2010. Оновл.: 30.06.2014]
