Дуже давно в нашім містечку вже була оборонна твердиня, оточена потоком. Вона мала таємний підземний вихід аж на протилежний горб в околиці заростів терену і непрохідних хащів. Недалеко від скритого виходу з підземелля було джерело. У сумну п’ятницю напали вороги. Обложили твердиню. Вимагали від оборонців містечка великого золотого викупу. Інакше загрожували всім дикою розправою і зробити пусте місце, де стояла твердиня.

Люди розуміли, що ворогові ніколи не можна вірити і йти, як рибка, на будь-яку заманку. Вирішили оборонятися в замку. Два рази вороги йшли з криком на твердиню, але не могли її здобути.

Одного дня в табір ворога прийшов якийсь пройдисвіт і мовив до хана:

— Дайте мені сто золотих талярів, я допоможу вам легко здобути замок. Я проведу вас вночі таємним ходом.

— Добре, ми згодні на таку умову, — сказав хан і задоволено потер руками.

Вороги скористалися таємним ходом і здобули замок. Хан дотримав слова. Сказав прив’язати того пройдисвіта до стовпа, розпекти в залізнім кухлі золото і з вдячністю за добру послугу влити йому те золото в рот. Від цієї події стали називати замок Золотий Потік.