Золотий Потік: ЗОЛОТИЙ ПОТІК-1 (легенда)

ЗОЛОТИЙ ПОТІК

Дуже давно наше містечко називалося Загайпілля, бо виникло на поляні між лісами. Тут був збудований оборонний замок. Одного літа напали вороги, обложили замок і вичікували. Хотіли вони голодом здобути легко, без жертв замок і добитись золотого викупу. До обложених у замку з кожним днем заглядала все чорніша біда. Та найгірше дошкуляло те, що в бочках були малі запаси води. Виснажені без води оборонці ледве трималися на ногах, але твердо стояли на чатах. Дехто радив шукати воду на подвір’ї замку. Копали в одному місці, другому, третьому, але дарма. Тоді хтось сказав, що водяну жилу може знайти тільки щаслива людина, та, що народилася у ніч на Івана Купала і ше не зазнала жіночих поцілунків. Бо Купало завжди володів водними багатствами, навіть сонце купав у ранній росі або дощових веселках. Довго розпитували, шукали за щасливцем. І знайшли підлітка, що родився на Купала.

І що думаєте? Копав той хлопчина і знайшов воду. Радість була велика, бо врятував життя оборонцям. І люди назвали цю криничку Золотий Потік. А потім так само назвали свою оселю.

Записав 1986 р. П. Медведик у с. Золотий Потік Бучацького р-ну від І. Ружицького, 32 р.

Джерело:
«Неопалима купина. Легенди та перекази Землі Тернопільської», Тернопіль: «Джура», 2007.

[Інф.: 2007. Оновл.: 11.08.2012]