БУГАЙ Олександр. ТОМУ, ХТО ІДЕ ДО СОНЦЯ

Поет Степан Будний

Степан БУДНИЙ

(23.08.1933, м-ко Струсів Теребовлянського р-ну — 22.06.1958, м. Тернопіль, похований у Струсові)


ТОМУ, ХТО ІДЕ ДО СОНЦЯ

Сонце сходить щодня;
Хай бувають затишшя та бурі,
Хай у серці велика зажура, —
Сонце сходить щодня.
Він до нього навстріч
Вирушає щодня у дорогу,
Зневажаючи біль і тривогу,
Йде він сонцю навстріч.
Чесне серце своє
Піднімає в руках на узвишші.
І життя своє юне у віршах
Нам щодень віддає.
Він іде молодим,
Позабувши про болі і рани.
І земля — його мати кохана —
Невідступне із ним.
І тепло, що лиш є,
Віддає вона синові в тузі.
Довгі роки зозуля у лузі
Його віршам кує.
А вони, наче цвіт,
Перелунюють щиро рядками...
Він такий же сьогодні із нами,
Як тому стільки літ!
В ньому все молоде:
Поривання, і радощі, й думи.
Ми старієм, він бачиться юним,
Бо до сонця іде!

Джерело:
поет. збірник «Син землі», Львів, «Каменяр», 1997.

інший варіант

ДО СОНЦЯ

Степанові Будному,
авторові книжки «Людина до сонця йде»

Сонце сходить щодня.
Хай бувають і грози, і бурі,
Хай у серді велика зажура,
Сонце сходить щодня.
І він сонцю навстріч
Вирушає щодня у дорогу,
Зневажаючи біль і тривогу,
Йде він сонцю навстріч.
Й ніжне серце своє
Піднімає в руках неокріплих
І життя своє юне у віршах
Нам щодень віддає.
А сам йде молодим,
Позабувши про болі і рани,
І земля його ніжна, кохана
Йде до сонця із ним.
І тепло все своє
Віддає, наче синові, в тузі.
Довгі роки зозуля у лузі
Його мріям кує.
А вони на весь світ
Їм відлунюють ніжно віршами...
Він такий же сьогодні із нами,
Як тому стільки літ.
В ньому все молоде:
І бажання, і радощі, й думи.
Ми старієм, він лишився юним,
Бо до сонця іде!

Олександр БУГАЙ.

Джерело:
поет. збірка «Повертайтеся, журавлі», Т., «Джура», 2005.

[Інф.: 07.08.2008. Оновл.: 30.09.2012]