ЯРЕМА Руслана. ДОРОГИ ДО ЗАРВАНИЦІ...

Зарваницький Духовний центр

ДОРОГИ ДО ЗАРВАНИЦІ...

Дороги для тих, хто не відає страху,
Дороги мінливі, текучі, як ртуть...
Дороги щасливі, дороги, мов птахи,
Дороги усі в Зарваницю ведуть.
Як темрява ночі закриє повіки,
Зоря посковзнеться й зірветься ураз —
Нечутно, неждано, назавжди, навіки
Ночами дороги приходять до нас.
І снами стають сторожкими, як поїзд,
Що в далеч копитить по рейках в лісах.
Вони - як моя недописана повість —
Лягли невідомістю слова в рядках.
Дороги гостинно прочан зустрічають:
Тут вчасно розумну пораду дадуть,
Водою смачною усіх пригощають,
Бо люди гостинні у селах живуть.
І я в Зарваницю на прощу зібралась:
Дороги не знала, тому й хвилювалась.
Уже я минула село Городище,
Де Матінка Божа глядить з висоти.
Там є вказівник «Зарваниця», а вище
Іще тридцять шість кілометрів іти.
Село Яструбове - усе пречудово,
А Купчинці славні, там звичаї давні.
До Ішкова - сім кілометрів дороги:
І просять спочинку вже втомлені ноги.
А там добрі люди - Дай, Боже, їм щастя —
Водички напитись дали, мов причастя.
А в Ішкові хрест і прекрасна каплиця,
Питаю, чи близько уже Зарваниця.
На лавку присіла - затишно, як в хаті,
Тут є медсестричка у білім халаті:
Бинтом завинула змозолену ногу
І благословила в далеку дорогу.
Аж ось Семиківці, за ними - Надрічне...
Тут все старовинне, прадавнє і вічне.
Нарешті, Вишнівчик... О, Боже! Дай сили,
Щоби мене ноги ще довго носили.
... І сниться мені Пресвята Зарваниця,
Святині і храми... Церкви і собори,
Цілющі джерела, й висока дзвіниця,
І хресна дорога до Бога, у гори...

З повагою і щонайщирішими враженнями від сьогорічної липневої Зарваницької прощі — Руслана ЯРЕМА, парафіянка.
с. Дибще Козівського району.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №65 (15385) від 24 серпня 2012 року.

[Інф.: 29.09.2012. Оновл.: 29.09.2012]