СЕМЕНЯК-ШТАНГЕЙ Валентина. Я — В ЗАРВАНИЦІ, Я — В РАЮ

Зарваницький Духовний центр

Я — В ЗАРВАНИЦІ, Я — В РАЮ

Липневий ранок пада мені до ніг —
Крислата липа обсипає цвітом.
Здається, що зарваницькі джмелі
Літають, мов птахи, над всеньким світом.

Там ладан із церкви чути
Ще на початку села.
І радіють з того Дива найбільше діти,
Бо це незрівнянно гарно їхні серця звеселя.

Там маленький Христос з ними бавиться
І веде їх до церкви зрання.
Там старенькі бабусі моляться,
Як і личить стареньким: великодньо й щодня.

Там африканський лелека над церквою
Звів для себе й дружини гніздо.
І щодня його діти просяться:
«Татку, нам тут добре давно...».

Там дерева сповідаються просто неба!
І причащаються пташиним співом неземним.
Там так пахне любистком і м’ятою —
І корови не такі, як у всіх.

Людей там на прощу — море.
І моляться тоді Небеса.
Там з джерела б’є вода чудотворна
І Матінка Божа всім серця відкрива.

Там співає Душа,
І посміхається Пречиста Діва з Неба...
Я — в Зарваниці, я — в Раю...
І мені більше нічого не треба.

28 жовтня 2003 р.

Валентина СЕМЕНЯК-ШТАНГЕЙ.

Джерело:
збірка віршів «Світ, який люблю», Т., «Астон» 2006.

[Інф.: 16.11.2009. Оновл.: 18.09.2013]