ПЕНЬОНЖИК Зеновій. В ЗАРВАНИЦЮ

Зарваницький Духовний центр

В ЗАРВАНИЦЮ

В Зарваницю,
Щоб вклониться
Божій Матері з Дитям,
Мої учні
Й учениці
Пішки йшли, і з ними я.
В Зарваницю
Помолиться,
Попросити гараздів
Йшли побожно,
Як годиться,
Діти бучацьких ґаздів.
В Зарваницю
По водицю,
Де зійшла зоря з небес,
Діти йшли,
Щоб оновиться,
Щоб Христос в душі воскрес.
У дорозі,
В днину гожу,
Велась мова про чуда,
Що створила
Віри сила
Рідним людям для добра.
— Я попрошу
Легку ношу
Своїй бабусі дорогій,
Щоб прожила
Ще хоч трохи,
Щоб відійшов від неї біль.
— А я вклонюся
Й помолюся,
Щоби краще всім жилось,
Щоб віднині,
В молитві щирій,
Диво в серці відбулось.
— Я водички
Із кринички
В чудотворнім місці наберу,
Щоб від хати
Відігнати
Зневіру, злидні і біду.
— А я спочину,
В думці полину
До Матусі, до небес,
До Месії — її Сина,
Що за нас загинув
і воскрес.
Гомоніли.
Лопотіли
Босі ноги по траві.
Сонце встало.
Припікало.
Синє небо угорі.

Зіновій ПЕНЬОНЖИК

Зеновій ПЕНЬОНЖИК.

Джерело:
г. «Нова доба», №?(?) від ??.??.???? року.

[Інф.: 16.11.2009. Оновл.: 18.09.2013]