МУЛЯРЧУК Леся. ОРДИНСЬКА НАВАЛА

Зарваницький Духовний центр

ОРДИНСЬКА НАВАЛА

Ординська навала
Мій край руйнувала —
Нашестя монголо-татар.
Гула і здригалась
Земля і палала,
Неначе священний вівтар.
Металися коні
І стріли монгольські.
Старий монастир спалахнув.
До свого останку
Стояли монахи
За віру і правду святу.
У полум’ї й димі,
У смертній лавині
Єдиний монах уцілів.
Він хрест не залишив,
До серця притиснув,
Назустріч він смерті ступив
Та з Божої сили,
Яка проявилась,
Пройшов крізь пекучий вогонь.
Протятий стрілою,
Він впав під горою,
Та хрест не покинув з долонь.
Стікаючи кров’ю
Йшов через пущі й яри.
Густими лісами
Ішов болотами,
Крізь нетрі й прадавні бори.
Водички напитись
Дістався до Стрипи.
Як спрагло він пив з джерела.
А потім молився,
Молився, молився,
І втома на сон потягла.
Монаху приснилось,
Що небо відкрилось
І Матінка Божа зійшла.
У яснім світінні
Стояло видіння —
Ісусова Мати свята
На нього дивилась,
Щоками котилась
Марії Пречиста сльоза.
Світилась любов’ю
Вона неземною,
Всевишня Господня краса.
Монах пробудився,
Від захвату звівся
І знову побачив її.
Пречисте видіння
У яснім світінні
Відбилось в джерельній воді.
Стояв на колінах,
Неначе дитина
Молився, сміявся, ридів.
За віру й страждання,
За муки скитання
Він ласку Господню пізнав.
В маленькій печері,
У скромній вечері,
В молитві минав швидко час.
Цілюща водиця
В селі Зарваниця,
Це місце священне для нас.
У ясній блакиті
Тут небо відкрите,
Тут Матері Божої край.
Прийди, Україно,
І їй поклонися,
В молитві навколішки стань.

Леся МУЛЯРЧУК.
с. Осівці.

Джерело:
г. «Нова доба» №29(???) від 19 липня 200? року.

[Інф.: 16.11.2009. Оновл.: 18.09.2013]