В Зарваниці сонце сходить... Дзвони дзвінко б’ють... А прочани з всього світу до Церкви ідуть — їх стрічає Матір Божа на краю села. Всі прошкують пити воду з диво-джерела...

Солов’ї співають дзвінко... Радість в християн: славний син Любомир Гузар має слічний сан і говорить до народу радісні слова — відродилась Католицька Церква, він її глава!

Осанна! Осанна! Осанна!

Хай кожного славить Сам Бог!

Є в Україні Католицька Церква — важніша із перемог!

І рідною мовою спільно всі мовили «Отченаш»,

затим — «Богородице Діво...».

Минав у молитвах час... Помалу день попрощався, сонце за обрій скотилось... Мільйони щирих вкраїнців голосно спільно молились, серцем й піснями славили Матінку Божу і Бога, а потім свічки запалили і рушили в Хресну Дорогу... Старе і мале — кожен вгору ішов, як Христос на Голготу...

Минула ніч... Засіріло... Ранок здійнявся достоту.

Дзвони забили в Соборі радісно — чом не радіти! Радість цю птахи рознесли вмить по цілому світу.

Рознесли... Розщебетали, як українці єдино у молитвах славили Бога і Божого Сина, Матінку Пресвятую... Молились за спокій і мир.

З людьми повсякчас невідступне був Кардинал Любомир.

...Хочете на власні очі побачити все, помолитись? В липні ідіть в Зарваницю, щоб Духа Святого напитись.