(Бучаччина): ПРО ЩАСТЯ І НЕЩАСТЯ (легенда)

ПРО ЩАСТЯ І НЕЩАСТЯ

Було тутеньки два брати: один мав диявола і був багач, а другий — бідний. І той бідний живе, змучився. А на братовому помірку ходить коза, визбирує в ратички колосся і носить багачеві. Той заходить, злапав те Щастя і каже: «Будь моїм!»

— «Я не можу бути твоїм, бо ти маєш Нещастя, а воно душить. Твоє Щастя є під липою в полі. Маєш піти вирубати липу, так тобі гроші висипляться». — «А де ж моє Нещастя?» — «Під п’єцом. Аби встав по півночі так тихенько, аби но ти, твоя жінка і діти повтікали. Аби все лишив».

Зібралися втікати. Чоловік каже: «Знаєш, що, жінко, я вернуся, — забув фляжчину на горілку. Треба повернутися». Вернувся він, йде до хати, а те Нещастя собі води налило в цебер, купається. Він за двері, а воно його за голову: «Де ж ти був? Ти мене саме лишив». Тоді він злякався, йде, Нещастя вилізло на плечі, а він несе. Жінка чекає.

Йде, так діти померзли, хтіли спочити, а те Нещастя залізло собі і гріється. Грається, розкидає по дітях. Йде знов. А воно на плечі — гульк.

Близько дороги була вода, а він витягнув ту фляжчину та й каже: «Якщо ти таке мудре, влізь в ту фляжчину». Влізло, зашпунтував та в воду. Не може вилізти воно. Каже: «Пусти мене, дам тобі, що схочеш. Я від тебе відчеплюся. Не хочу бути з тобою».

Пішов до тої Липи, зрубав її, взяв ті гроші, купив фільварок. Але його брат перечув, йому стало жалко. Каже: «Брате, приїдь до мене в гoсті. Не питай, приїдь». Брат узяв запріг кoні, їде шляхом. А те Нещастя виходить з води. Приїхав туди, де жив є його брат, а він уже пан. Побалювали, стало йому завкретно, бере їде. Приїздить до тої води. Відімкнув туфляжку, а воно каже: «Аж я тепер від тебе не відчеплюся».

— «Йди до брата». — «Ей, я буду в тебе». Побігло наперед, позапалювало, де що було, тому багачеві. Той приїхав і застав усе в вoгні.

Записана 1904 р. у Бучацькому повіті від К. Кретенчука.

Джерело:
УМФЕ, ф. 28-3, од. зб. 126, арк. З0 (з apxівy В. Гнатюка).;
Легенди та перекази. Упоряд. А. Л. Іоаніді, К.: Наукова думка, 1985.;
«Неопалима купина. Легенди та перекази Землі Тернопільської», Тернопіль: «Джура», 2007.

[Інф.: 22.09.2008. Оновл.: 11.08.2012]