Тилявка: ФАРИНА Ігор. БАБИНЕ ЛІТО У ТИЛЯВЦІ

БАБИНЕ ЛІТО У ТИЛЯВЦІ

Шепочуть про дороги щось дерева,
І огорта усе туман, мов дим.
Пройнялось серце цим данням терпким
На березі стрімкім і вересневім.

Зове до себе незбагненна мова
І вповиває чимось неясним,
Немов вдягнувся у печальний грим
Та молиться на померкле мрево.

...Раптово дні розхмарились суворі,
Відкривши таємниці соковиті
Для мене і моїх нестримних друзів.

Втікають у далінь потуги хворі,
Бо про одне лиш думаєш щомиті —
Про дні майбутні у веснянім крузі.

Ігор ФАРИНА.

Джерело:
збірка краєзнавчої поезії «Різьби на словодреві», Т., 2009.

[Інф.: 24.09.2012. Оновл.: 24.09.2012]