Плесківці: ЧЕРНИХІВСЬКИЙ Гаврило. Я ЗНОВУ В РІДНОМУ СЕЛІ

Я ЗНОВУ В РІДНОМУ СЕЛІ

Я знову в рідному селі.
Йду стежкою попри тополі.
Вони, як миру вартові,
Гордо стоять на видноколі.

Ось річенька — Безодня звуть —
Тече уклінно по долині.
А в небі журавлі пливуть
І лине в даль їх спів курлиний.

Ген писанки-хати стоять
рядами пишно між садками.
А спогади дитинства снять, —
розлука довга була з вами.

Тут босоногим ще хлоп’ям
стріляв з рогатки сміло, влучно.
А нині борг свій землякам
сплатити маю предковічний.

Я припадаю до землі
Її цілую, рідну, в груди.
На ній я зріс, а у селі
добро знаходжу й ласку в людях.

Низенько кланяюсь дібровам.
Уклін ще нижчий плесківчанам.
В щасливій радісній обнові
вони живуть господарями.

Іду лужком аж до ставка.
За ним веселка даленіє.
Як та берізонька струнка,
Так моє серце чудно мліє,

Бо ж знову в рідному селі,
Де невимовна радість слізна.
Знов припадаю до землі,
До лона Матері-Вітчизни.

1984 р.

Гаврило ЧЕРНИХІВСЬКИЙ.

Джерело:
поет. збірка «Серця клич», Крем’янець, 1996.

[Інф.: 22.09.2012. Оновл.: 22.09.2012]