Кабарівці: ХОМ’ЯК Володимир. КОЗАЦЬКА МОГИЛА

КОЗАЦЬКА МОГИЛА

У полі безкраїм,
Де вітер гуляє —
У хвилях трава шелестить.
Висока могила
Зі сну розбудила —
У споминах серце щемить.

Стривожена птаха
У небо злітає,
А Стрипа в пониззі струмить.
Над Зборовом — градом
Козацька звитяга
В пісенім хоралі летить.

Ось там, за рікою,
Розквітла калина,
Ще й голосно кінь заіржав.
Дихнув вітерець,
Застогнала могила,
Козак свого друга впізнав.

— О, коню мій, друже,
Прилинь же до мене,
Прилинь крізь століття, несись,
I в чистому полі
За спокій і волю
Ми станем на прю, як колись.

Та тільки не з паном,
Чи польським гетьманом,
А проти ординців своїх,
Що в нову руїну
Впрягли Україну
I хитро
Обдурюють всіх.

Воронням кружляють
Зловіщії хмари,
Щоб нас затянути в багно,
Під стягом братання
В слов’янськім єднанні
Готують новітне ярмо.

Їм кісткою в горлі
Свята наша мова,
I церква, і віра, і наша земля,
Загарбницьку руку
Простягує знову
Зрадлива, підступна орда.

Не час спочивати,
Мій друже єдиний,
Прилинь же до мене, несись,
Пора нам до бою
За долю, за волю...
Ставати на герць, як колись...

I стогне могила
Під Зборовом-градом,
В ній доля козацька — не спить!
А в полі безкраїм,
Де вітер гуляє —
Тополя самотня шумить.

19.08.2004 р.

Володимир ХОМ’ЯК.
с. Кабарівці Зборівського району.

Джерело:
поет. збірка «Дивограї серця», Т., «Підручники і посібники», 2008.

[Інф.: 22.09.2012. Оновл.: 22.09.2012]