Залізці: БАЧИНСЬКА Марія. МОЇ ЗАЛІЗЦІ

МОЇ ЗАЛІЗЦІ

На хвилях Серету розкинулось село,
Немов чарівна квітка розпустилась,
Ніде краси такої не було,
Як те село, де я на світ з’явилась.
Там хлібні ниви сяють колосками,
Там пахне хлібом, щастям, молоком,
Мій отчий дім, наповнений казками,
Моя земля, що всіяна добром.
Мої Залізці, рідний отчий краю,
Де мати вчила перших теплих слів,
Де б не була я, завжди повертаю
До батьківщини своїх прадідів.
Село моє, як писанка, прекрасне,
Де люди дружні, як одна сім’я,
Моя любов до тебе не погасне,
Допоки жити в світі буду я.
У Серет-річці личенько вмиває
Моє кохане, ріднеє село,
А сонце в небі ясно-ясно сяє,
Немовби ночі навіть не було.
Чи ти тут свій, чи ти є гість далекий,
Чи ти посол, чи просто селянин,
Тебе зустріне край наш Залозецький
Із хлібом, сіллю й щедрістю родин.
Тож не минайте селища Залізці,
Отої Богом даної краси,
Де замок височіє на помісті
І зеленіють велетні-ліси.
Мої Залізці, рідна батьківщина,
В моєму серці житимуть віки,
Тут я родилась, тут моя родина
Біля лісів і Серету-ріки.

Марія БАЧИНСЬКА.
учениця 11-Б класу Залозецької ЗОШ Зборівського району.

Джерело:
г. «Вільне життя плюс», №94 (15206) від 24 листопада 2010 року.

[Інф.: 22.09.2012. Оновл.: 22.09.2012]