Лепкий Богдан. Крушельницькій
- Деталі
- Категорія: Вірші-присвяти Соломії Крушельницькій
Крушельницька Соломія Амвросіївна
співачка (лірико-драмати чне сопрано), педагог
(23.09.1872, с. Білявинці, нині Бучацького району — 16.11.1952, м. Львів)
Крушельницькій
Напровесні, у сонячну днину,
З ластівками, що линуть з вираю,
Прилинула’сь, чудова пташино,
З чужиноньки до рідного краю.
Видно, дуже серденько тужило
За полями, лісами, лугами,
Видно, щиро свій край полюбило,
Коли нині гостює між нами.
Не зманила Тебе чужа слава,
Щоб хоть світить, та серця не гріє,
І по лаврах ступаєш, слезава,
В рідну землю, що з горя марніє.
Не відняла у Тебе чужина
Ні любові, ні серця у грудях,
Ти для Русі — все рідна дитина,
І за те нехай честь Тобі буде!
Що ж? Ми нині убогі, забуті,
Що лиш втерлії зі сну свої очі,
У кайдани в нас руки закуті,
Ми пробоєм ідем проти ночі.
Але прецінь нам світить надія,
Що труд-праця не піде намарне,
Що час жнива для нас надоспіє
І напричуд буде жниво гарне.
Бо намарне не підуть пророки,
Що провадять свій нарід до бою,
І цілять в нім гріхи і пороки,
А цілять їх добром і красою.
Поміж ними і Ти сяєш ясно,
Як весталка народного жару,
Того жару, що світить — не гасне,
Того вічного божого дару.
Тож коли нам час слушний наспіє,
І скінчиться врем’я вельми люте,
І здійсняться всі наші надії,
І рішиться, чи бути — не бути, —
Отоді наш народ не забуде
Своїх борців для рідної справи
Він пригорне їх щиро до груди
Й попровадить в безсмертний храм слави.
Поміж нами й Ти сяєш на троні
В нашім руськім новім пантеоні.
Бережани, 1899
Богдан Лепкий.
Джерело:
За двотомним виданням. Том перший (Київ, 1991). антологія «Берег моєї любові», Бережани, 1995, упорядник Богдан Тихий.
[Інф.: 22.09.2012. Оновл.: 02.07.2014]
