Токи: ШУЛЬГІН Мар’яна. “Понад Збручем, у гомоні пташинім...”

* * *

Понад Збручем, у гомоні пташинім
Ти народилося з роси й води,
Моє село. Токи небесно-сині,
Моя колиско вічної краси.
Тут перший крок лишивсь на шовковиці
І перше слово звисло в небесах.
Тут моя хата, тут моя світлиця
І сонця крапля в маминих очах.
Іду із дому. Соняхи крилаті
Голівки повертають звідусіль.
А з вікон посміхаються малята,
Статечні — пропонують хліб і сіль.
Іду до стін старезної фортеці —
Із неї видно все моє село.
Люблю тебе, моє село, до речі —
Без тебе і мене би не було.
Я вдячна людям, що зі мною поруч,
Я вдячна долі, що у мене є.
Я вдячна Богу, що послав лелеку
Аж два рази в помешкання моє.
Дітей навчу любити сонце в небі
І шанувати кожен промінець.
Воно тут світить для мене і для тебе,
Моє село — життя мого вінець.

Мар’яна ШУЛЬГІН.
нар. в с. Токи Підволочиського району.

Джерело:
антологія поезії Підволочищини «Збручанське літо», Т., «Підручники і посібники», 2005.

[Інф.: 26.01.2009. Оновл.: 20.09.2012]