Староміщина: ПОКОТИЛО Степан. “О, Староміщино моя!”
- Деталі
- Категорія: Вірші та пісні про міста і села Підволочиського району
* * *
О, Староміщино моя!
Моя колиско світанкова,
У світі де не був би я —
До тебе завжди линув знову.
Мій рідний Надзбручанський край
До болю я тебе кохаю...
Рідне село — зелений гай —
Від тебе кращого немає.
Луги зелені і рілля,
Кожна дорога і стежина,
Цей славний край, оця земля —
Це моя люба Батьківщина.
* * *
Знову повертаються лелеки,
Пролітає ключ їх над Збручем.
Я дитинство згадую далеке,
І проймає душу млосний щем.
А пройшло воно в нелегкі роки,
Бо було це зразу по війні,
Хоч раділа матінка-природа,
Але всі були такі сумні,
Згадую хатину-надзбручанку,
Де дитячі дні пройшли мої.
Біля неї я маленьким слухав,
Як в садах співали солов’ї.
З тої хати ми, як ті лелеки,
Розлітались в той широкий світ,
І батьки нас тут благословляли:
«Подаруй їм, Боже, многа літ».
* * *
Ключ журавлиний летить над Збручем,
«Кру» та «кру» у просторі лунає,
Мабуть, пісня ця є журавлиним плачем
За покинутим рідним краєм.
Ви летіть, журавлі, у далекі краї
І весною вертайтесь додому,
Повертайтесь у гнізда рідненькі свої —
Тут забудете біль свій і втому.
Степан ПОКОТИЛО.
н. в селі Староміщина Підволочиського району.
Джерело:
«Збручанське літо», антологія поезії Підволочищини, Т., «Підручники і посібники», 2005.
[Інф.: 26.01.2009. Оновл.: 20.09.2012]
