Скорики: ВОРОБЕЦЬ (ЗБРИК) Ольга. МОЄ СЕЛО

МОЄ СЕЛО

Ось знову і знову вертаюсь додому,
У рідне село поміж квітів і трав,
Бо кожен куточок тут серцю знайомий,
Бо рідним до болю назавжди він став.

І річка, мов стрічка, дзвенить і хлюпоче,
І верби пригнулися всі до води.
Село моє рідне прийме всіх охоче,
Я знову і знову вертаюсь сюди.

Мене колисало в промінчиках літо,
Журливою піснею осінь вела,
Зима обсипала мене щедро снігом,
Мої таємниці весна берегла.

А місяць, сховавшись тихенько за хмарку,
Зі мною радів і зі мною тужив.
До болю тут рідне усе мені змалку,
Як кожному з вас, де б не був, де б не жив.

Тож хоч і покличуть світи вас далекі,
Бо в кожного мрія у серці своя,
Додому вертаються завжди лелеки,
І ви повертайтесь, тут ваша земля.

Ольга ВОРОБЕЦЬ (ЗБРИК).
н. в селі Скорики Підволочиського району.

Джерело:
антологія поезії Підволочищини «Збручанське літо», Т., «Підручники і посібники», 2005.

[Інф.: 26.01.2009. Оновл.: 20.09.2012]