Скалат: СВІЖАК Йосип. СКАЛАТУ

СКАЛАТУ

Там, де Захід Вкраїни стрічає зросійщений Схід,
І з малих Медоборів зростає велика Говерла,
Де вкраїнська душа у найгірші часи не померла, —
Починається край, що притягує, наче магніт.
Рідне місто моє, чимскоріше впізнай і прости, —
Бо Вітчизну свою за червінці і славу не купиш.
Мегаполіс всього лиш — висотні будинки, мости
І мурашник метро, ще збирає «еліту» докупи.
Тут коріння моє і напоєні спогадом сни,
Як жертовні свічки, зацвітають на площі каштани,
Тут сплетіння доріг повіряло мені чиїсь тайни,
А столичний проспект завше був гамірний і тісний.
Землю батька не вибереш, царства небесного — теж.
І життя пролетить, як ілюзій швидка блискавиця.
Як видіння святе, провінційний твій затишок сниться
В суєті дальніх міст під заграви неонів-пожеж!

2003 р.

Йосип СВІЖАК.

Джерело:
поет. збірка «Ніжний манускрипт», Т., «Воля», 2004.

[Інф.: 14.12.2009. Оновл.: 20.09.2012]