Гущанки: ПАВЛИЧКО Дмитро. ЗАКІНЧУЮЧИ

ЗАКІНЧУЮЧИ

Писав я ці сонети восени
В подільському селі на Тернопіллі*.
Мов яблука чи груші пізньоспілі,
До снігу наливалися вони.
В них — зернятка душі, туманів сни,
Терпкого сондя соки стужавілі,
Але в плодах, що до зими на гіллі, —
Немає хробів ані гнилизни.
Благословенний будь, мій рідний краю!
Як дерево мале в гучнім саду,
Політок зимовий тобі складаю.
Нічого не жадаю, тільки жду,
Щоб знов підняти крону молоду
І розцвістися у твоїм розмаю.

1972. Київ.

-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-.-
* Гущанки Підволочиського району.

Дмитро ПАВЛИЧКО.

Джерело:
з книжки «Сонети подільської осені», ж. «Тернопіль», №5-6 за 1994 рік.

[Інф.: 20.09.2012. Оновл.: 20.09.2012]