ГОНТАРУК Любов. ЗБАРАЖУ

Місто Збараж Тернопільської області

ЗБАРАЖУ

Збараже мій, моє місто-розмаю,
Ти — мов зернина з пшеничного поля.
Де ще знайти таку землю, не знаю.
Небо як прапор на гордих тополях.
Гнізна колише на хвилях світання.
Йду і боюся зронити хоч слово.
Може, то пісня моя неостання,
Може, то юність вернулася знову.
Мрія за піснею лине і лине...
Вийду, як доню, її зустрічати,
Сонячним променем — кожна стежина,
Тут мого роду початок.

Джерело:
ж. «Тернопіль», №5-6 за 1994 рік.

* У журналі перший рядок починається зі слів «Доле моя...» і пропущений 5 рядок вірша. Виправлено за авторським текстом.

ЗБАРАЖУ

І як впаде осінній лист
на відчаю фортепіанно
І геніальний піаніст
Легкою б’яззю витче п’яно

Тоді торкнеться наших пліч
І я той біль легкий не збалю
Високою сагою стріч
Із юності чарівний Збараж

І стане легко в тій красі
У замку вишуканій цноті
Де Гнізна сперлась на косі
І бусел всівся на болоті

І через міст пройде печаль
Хоч тут ніхто її не просить
Бо світ мій в Збаражі почавсь
І він ім’я любові носить

Джерело:
Запропонований авторкою.

Любов ГОНТАРУК.

[Інф.: 20.09.2012. Оновл.: 26.10.2012]