ГОНТАРУК Любов. ЗБАРАЖУ
- Деталі
- Категорія: Вірші та пісні про Збараж
ЗБАРАЖУ
Збараже мій, моє місто-розмаю,
Ти — мов зернина з пшеничного поля.
Де ще знайти таку землю, не знаю.
Небо як прапор на гордих тополях.
Гнізна колише на хвилях світання.
Йду і боюся зронити хоч слово.
Може, то пісня моя неостання,
Може, то юність вернулася знову.
Мрія за піснею лине і лине...
Вийду, як доню, її зустрічати,
Сонячним променем — кожна стежина,
Тут мого роду початок.
Джерело:
ж. «Тернопіль», №5-6 за 1994 рік.
* У журналі перший рядок починається зі слів «Доле моя...» і пропущений 5 рядок вірша. Виправлено за авторським текстом.
ЗБАРАЖУ
І як впаде осінній лист
на відчаю фортепіанно
І геніальний піаніст
Легкою б’яззю витче п’яно
Тоді торкнеться наших пліч
І я той біль легкий не збалю
Високою сагою стріч
Із юності чарівний Збараж
І стане легко в тій красі
У замку вишуканій цноті
Де Гнізна сперлась на косі
І бусел всівся на болоті
І через міст пройде печаль
Хоч тут ніхто її не просить
Бо світ мій в Збаражі почавсь
І він ім’я любові носить
Джерело:
Запропонований авторкою.
Любов ГОНТАРУК.
[Інф.: 20.09.2012. Оновл.: 26.10.2012]