Романове Село: КАЧАЛУБА Михайло. У РІДНОМУ СЕЛІ

У РІДНОМУ СЕЛІ

І дім згорів, і ліс полисів,
криниця мохом заросла,
нема хреста, що тут десь висів,
на краю рідного села.
Вітаються зі мною й кажуть:
«Та я є той, того я син...»
Зайшли туманом мозку пряжі,
давно спинився часу млин.
Ось тут і гріб моєї мами,
а там дідів священна тлінь,
скрипіла тут церковна брама,
де лопухів дрімає тінь.
Ось тут колись малий хлопчина
в п’янкому запаху бузку
співав хвалу, «Отця і Сина»,
гойдавсь на довгому шнурку.
Ставком мала Жаб’ячка стала,
вклонившись греблі, де був міст,
плуги іржавіють помалу,
де трактор тяг залізний хвіст.
Сміється з пляшки самогонка,
моргає з другої вишняк,
з консервів — лин, не з ополонки,
і щире слово — дружби знак.
Змінилося... Та після чарки,
можливо, й трьох, вернувся час...
Багаттям тліли недогарки,
а місяць рідні зорі пас.

Михайло КАЧАЛУБА.
с. Романове Cело Збаразького району.

Джерело:
ж. «Тернопіль», №?? за ?? рік.

[Інф.: 28.01.2009. Оновл.: 15.09.2012]