Іванчани: ПІЩЕНКО Тетяна. МОЄ СЕЛО

МОЄ СЕЛО

Присвячую сусідам Євгенії та Галині Копачукам.

Село моє — життя мого вітрила —
останній берег серцю дорогий.
Воно, як пульс натхнення і снаги
мої зміцнило ненадійні крила.
Яка живе в вас, люди, добра сила?!
Ви поміч подаєте, як борги.
Мій перший крок з щасливої ноги...
Поклін за все, що я у вас відкрила.
І молодість в душі не задрімала.
А вірші в ній, як іскорки з кресала,
що трудовим народжені селом.
Лікує біль уваги джерело,
стихають давні невигойні рани
в обіймах ваших, рідні Іванчани.
— Село моє — життя мого вітрила —
останній берег серцю дорогий.
Воно, як пульс натхнення і снаги
мої зміцнило ненадійні крила.
Яка живе в вас, люди, добра сила?!
Ви поміч подаєте, як борги.
Мій перший крок з щасливої ноги...
Поклін за все, що я у вас відкрила.
І молодість в душі не задрімала.
А вірші в ній, як іскорки з кресала,
що трудовим народжені селом.
Лікує біль уваги джерело,
стихають давні невигойні рани
в обіймах ваших, рідні Іванчани.

Тетяна ПІЩЕНКО.
с. Іванчани Збаразького району.

Джерело:
ж. «Тернопіль», додаток 4 за 1992 рік.

[Інф.: 28.01.2009. Оновл.: 15.09.2012]