ЛІСОВИЙ Василь. ДІВОЧІ СКЕЛІ

ДІВОЧІ СКЕЛІ

Триста красунь молодих волинянок
Обняв змієвидний татарський аркан.
Триста красунь молодих полонянок
Ординці зв’язали за руки і стан.

Вдома лишились обвуглені хати,
Кафа й гареми в майбутнім їх ждуть,
Чужинці — татари прокляті
Неволю для краю несуть.

Кременець ген бовваніє в долині.
Нічліг заложила на скелях орда.
Спить татарва, лише юнки з Волині
Не сплять, розуміють, що жде їх біда.

Треба тікати! Мотузки зубами, —
І вільно зітхнули дівочі тіла.
Та раптом татари схопились з мечами,
Це знову неволя до юнок прийшла!

Ні, ми не стерпимо більше неволі,
Не будуть мотузки нам різати стан.
Ми народились й зростали на волі!
Нехай краще смерть, ніж татарський аркан!

Юнки такі молоді, чорноброві...
Шугнули в провалля дівочі тіла.
Пісня, вщерть повна болю й любові,
На скелях дівочих, мов квітка, зійшла.

Скелі дівочі відвідують люди,
Пісні життєдайні приносять сюди.
Юнок відважних ніхто не забуде.
Вони, наче маки, квітнуть завжди.

Василь ЛІСОВИЙ.

Джерело:
ж. «Тернопіль», №4 за 1994 рік.

[Інф.: 08.12.2009. Оновл.: 21.09.2012]