ДУЧИНСЬКИЙ Василь. ДІВОЧІ СКЕЛІ

ДІВОЧІ СКЕЛІ

В небі рясніють, жевріють зорі,
Місяць блукає в яснім дозорі.
Тайни страшної відгомін летів
Тінню далекою з древніх віків.
Тихо у сивих скелях дрімотних
Сном спочивають душі дівочі.
Там. недалеко від старого замку,
Де яничари тримали стоянку.
Мали ясир іще на додаток,
Везли в гареми красивих дівчаток,
А серед ночі коли усі спали,
Ці полонянки ураз повтікали.
Стали на скелі, умились слізьми,
Підперезались дівчата кісьми
Та кинулись в прірву далеку юрбою —
Це краще, аніж на чужину з ордою.
Тихо довкілля листям шепоче,
В думі-задумі скелі Дівочі.
Квіти рясніють, водичка струмоче...
Чи не відгомін то слізно-пророчий?
Тих, що не дали своєї краси
В жертву й наругу для орд Куремси?
Коси дівочі, сльози струмочком —
Стали легендою скелі Дівочі.

Василь ДУЧИНСЬКИЙ.
м. Кременець.

Джерело:
???

[Інф.: 2007-2008. Оновл.: 21.09.2012]