ЧЕРНИХІВСЬКИЙ Гаврило. ПІСНЯ ПРО КРЕМЕНЕЦЬ

ПІСНЯ ПРО КРЕМЕНЕЦЬ

Знову над горами високо звився
білих пелюсток у травні рій.
В ніжне убрання врочисто одівся
Вічний Кременець, мій дорогий.

ПРИСПІВ:

Кременець рідний,
Кременець любий,
Кременець мій!
Синії гори,
даль неозора,
місто кохання і мрій.

Ось і зоря зайнялась вечорова.
Ліхтарі ще над містом горять —
Щиро так манить нас, манить діброва,
Солов’ї не затихли, не сплять.

ПРИСПІВ.

Стелеться дальня життєва дорога.
Помах прощальний шлють нам здаля
місто чарівне — розлуки тривога —
луки безмежні й чисті поля.

ПРИСПІВ.

Знову насняться нам зоряні ночі.
Спогади в юніть знов полетять.
Гору Замкову і Скелі Дівочі
будемо завжди ми пам’ятать.

ПРИСПІВ.

1988 р.

Гаврило ЧЕРНИХІВСЬКИЙ.

Джерело:
поет. збірка «Серця клич», Крем’янець, 1996.

[Інф.: 21.09.2012. Оновл.: 21.09.2012]