ЦИБУЛЬСЬКИЙ Василь. СПОГАД ПРО МАЙБУТНЄ

СПОГАД ПРО МАЙБУТНЄ

У Кременці, при місяці, вночі
Скриплять ворота, брязкають ключі
В руїнах замку, у житті уявнім.
Княгині Бони фосфорична тінь
I голос Ірви, гомін поколінь,
I шум століть над городищем давнім.

Хоч з тих часів нікого там нема,
Та місяць в небі круглий, як чалма,
I на валах сліди старої злості.
В примарнім сяйві блисне ятаган
I бризне кров на стіни з давніх ран,
I глухо задзвенять козацькі кості ...

Так мало залишилось після них:
Пил каменю, іржа мечів старих,
Легенда з давнім нечітким початком.
Та хтозна, як мине нейтронний час,
Що після нас, мій брате, після нас,
Що після нас залишиться нащадкам?

04.04.1986.

Василь ЦИБУЛЬСЬКИЙ.

Джерело:
вибране «Я з тими, хто пішов, і з тими, хто прийде», Т., «Астон», 2001.

[Інф.: 21.09.2012. Оновл.: 21.09.2012]