ФАРИНА Ігор. У КРЕМЕНЦІ

У КРЕМЕНЦІ

У поступі відміряно вже крок,
І чутно велемовність диводзвонів.
Вдивляємось у сонячність із Бони,
Спішучи на майбутніх днів урок.

Ця дивнота, неначе на долоні.
У ніжності й невтомності хмарок
Зачаєно незнаного ковток,
Бо іншого немає у розгоні.

Таке це місто. Вічно юний птах
Летить, щоб побороти чорний страх,
Який бере в обійми в тишині.

Втіка душа з непевності утіх.
І лиш тоді зринає віщий сміх.
...Глибинне ожива не в однині!

Ігор ФАРИНА.

Джерело:
збірка краєзнавчої поезії «Різьби на словодреві», Т., 2009.

[Інф.: 21.09.2012. Оновл.: 21.09.2012]