ФАРИНА Ігор. ОСІНЬ У КРЕМЕНЦІ

ОСІНЬ У КРЕМЕНЦІ

Усе листя пожовкле у часу ріку опада,
І на сонці ранковім
                          виблискує й збуджено сяє.
Древнє місто осіннє
                          шукає в минулих слідах
Дивну пісню, яка в тьмі
                          прадавніх століть не зникає.
Сум на наших устах невблаганно
                          і тихо бринить,
І нічим не сховати його
                          вже ніде і ніколи.
Вірю: в дивність оцю неодмінно
                          надійде ще мить
І душа спалахне зосенілістю
                          й видимим болем.

Але буде вона спрагло вірити
                          в світлості час,
Що залишиться з нею
                          ця музика дивосвітання.
І щомиті зорітиме Кременець
                          древній на нас,
Й не настане ніколи із містом
бентежне прощання.

Ігор ФАРИНА.

Джерело:
збірка краєзнавчої поезії «Різьби на словодреві», Т., 2009.

[Інф.: 21.09.2012. Оновл.: 21.09.2012]