СМИК Олександр. КРЕМЕНЕЦЬ
- Деталі
- Категорія: Вірші та пісні про Кременець
КРЕМЕНЕЦЬ
Коли і як
ти втратив власне Я
В своєму імені,
мій древній Крем’янець?
Хоч вистояв
Не відстояв
Праукраїнського,
виходивши на герць.
Ні, не зломили
Лихо і орда
Похресників із плем’я
Мокосіїв;
Всього лиш єзуїтка
молода
У ліжку про любов проголосила.
Коли безсилі
війни і чума,
то вірами розділять
слабодухих.
Як місту зватися
вирішує сама
Чи духівник
нашіптує на вухо.
наїхало
панянок і панів
І зведено костел
під саме небо.
Закременіло місто,
час зітлів,
Вже не народ рятує лицар,
Себе.
І білий камінь
обніма вогонь.
І князь на Замковій горі
як справжній мрець
Щоночі молиться
до батьківських ікон.
Душа ще Крем’янець,
А серце Кременець.
Олександр СМИК.
Джерело:
поет. збірка «Я там, де є благословіння», Кременець, 2005.
[Інф.: 2007. Оновл.: 21.09.2012]