МАМЧУР-ЛИТВИН А. КРЕМЕНЕЦЮ І МАТУСІ

КРЕМЕНЕЦЮ І МАТУСІ

Де море Сарматське віками було —
Там місто казкове в долині лягло.
Дубові діброви, соснові ліси,
Озера і гори, світ барв і краси.
Воно чарувало і вабило всіх —
Як добрих людей, так і недругів злих.
Його Ірва-княжна мечем боронила,
В бою полягла і струмком забриніла.
Тут орди татарські не раз побували —
Кругом все палили, в полон забирали.
Тут шляхта пихата й Бона Сфорца була,
Неволила люд, інтриги плела.
Та славне козацтво його боронило,
Кістками своїми всю землю встелило.
Всі зайди його, як могли, плюндрували,
Цвіт нації, розум ясний убивали.
Та місто, як Фенікс, вставало з золи,
Родилися діти, в любові росли.
Ці люди чудові церкви будували,
У віршах, в полотнах його прославляли,
Плекали сади, місто те шанували.
Чудові тут можна побачить видіння,
Ось музика Ліста звучить під склепінням,
Тараса ще кроки відлунює бруківка,
Спиняла погляд свій тут Леся Українка,
Словацький любе місто оспіває,
Що «Ангел золотий над ним ширяє».
Матуся моя живе в місті тому,
Сіє квіти, працює, тамуючи втому.
Мій Ангел-хранитель і мій оберіг,
Молиться Богу, жде дітей на поріг.
Допоки, матусю, ти в мене є,
Це місто найкраще, це місто моє!

А. МАМЧУР-ЛИТВИН.

Джерело:
г. «Вільне життя», № 59(13815) від 08 червня 1999 року.

[Інф.: 2007-2008. Оновл.: 21.09.2012]