ГЕРМАН Олег. ДОРОГА ДО КРЕМ’ЯНЦЯ

ДОРОГА ДО КРЕМ’ЯНЦЯ

Небесний кінь згубив підкову
І та, упавши на скалу.
Кремінне викресала слово,
Що супротивилося злу,
Що утверждалося у муках,
Що освятилося людьми...
Предвічний корінь, теплі звуки
В твоєму імені
А ми
Постригли гори під нулівку,
Зламали ребра сивих скель.
І хрест зваливши на домівку,
Відкрили брами для пустель.
Надбитим дзвоном стогне Бона,
Пливе свічок цегельних глас...
...Клянчить природа безборонна
І просить помочі у нас.

Олег ГЕРМАН.

Джерело:
ж. «Тернопіль», №5-6 за 1994 рік.

[Інф.: 21.09.2012. Оновл.: 21.09.2012]