БАБІЙ Степан. КРЕМ’ЯНЕЦЬ

КРЕМ’ЯНЕЦЬ

Скинув панцир дзвінкого бруку
На суху ялинову глицю,
Славу краєм веде за руку
(Ще в козацькій вінчавсь каплиці)
Шрами стін цих ще й досі свідчать,
Як іскрились шаблі Максима,
Дзвонять роси в принишклу вічність.
Що стоїть за його плечима —
Та відлунює в горах пісня,
Буйновітра, чистоголоса,
Багряніє зоря провісна,
Гей, над краєм повноколосим.
Крізь тривога й роки буремні
Сяє в серце моє незмінно:
Гордий Крем’янець — сизий кремінь
В віковій стіні України.

Степан БАБІЙ.
м. Рівне.

Джерело:
ж. «Тернопіль», №5-6 за 1994 рік.

[Інф.: 21.09.2012. Оновл.: 21.09.2012]