Карашинці: БУТРИН Степан. ОСТАННІЙ РАЗ

ОСТАННІЙ РАЗ

Останній дзвоник пролунав у школі,
Останній раз були ми разом всі,
Останній раз прийшли до нас до школи
Батьки, бабусі й сивочолі дідусі.

О школо рідна! Незабутній храме!
Трудились тут невтомні вчителі.
Вони були завжди поруч із нами
Й залишаться назавжди у житті.

Ми розійшлися назавжди, напевно,
Стежина склалась в кожного своя.
Але пройшли часи ці недаремно:
Черпались мудрість, честь і доброта.

Кожен відплив від берега дитинства
В далеку путь, в незвідане життя.
В ньому були і радість, і безчинства,
Однак перемагала доброта.

Тепер ми вже не ті і посивілі:
Наші літа даються нам взнаки.
Та зустрічі завжди нам наші милі,
Бо згадуються молоді роки.

Степан БУТРИН.

Джерело:
поет. збірка «Я те сказав, про що ніколи не мовчать», Т., 2005, «Підручники і посібники».

[Інф.: 26.01.2009. Оновл.: 18.09.2012]